Як має виглядати сучасна українська скульптура? Гранітний меморіал для покладання квітів чи простір для роздумів, наповнений сенсами?
Чернівецький скульптор і графік Іван Салевич уже понад 30 років творить у місті модерну українську скульптуру. Від початку своєї творчої діяльності він поставив собі за мету відійти від стереотипів й шукати нові форми.
Він відомий як автор першого в Україні пам’ятника Паулю Целану та знакового для нашого краю меморіалу героям Буковинського куреня. Його роботи експонуються в найвідоміших музеях країни, а меморіальні дошки й пам’ятники його авторства можна побачити чи не в кожному куточку Чернівців.
Сьогодні, 6 серпня, митець святкує 65-річчя. Про радянський вплив на культуру, творчі здобутки, плани на майбутнє та скандальних "Хохлів" Іван Салевич розповів molbuk.ua.
"Над мистецтвом висів дамоклів меч"
Потяг до малювання з’явився у Салевича ще змалку – каже, це було інтуїтивно.
"На уроках змальовував портрети письменників з підручників у зошит, де мав би писати правила, – сміється. – Вчитель побачив, погладив по голові й каже: "Молодець, гарно виходить, але цього на уроці української мови не роби", – пригадує пан Іван.
Попри різні захоплення в дитинстві, любов до малювання залишалась. Після школи він вступив до Вижницького училища прикладного мистецтва, де вивчав художню обробку металу. Закінчив навчання з червоним дипломом, а вищу освіту здобув у Москві, куди вступив у 1982 році з першої спроби. До Чернівців переїхав після завершення академії.
Про себе жартома каже: "Я – динозавр із СРСР". І додає:
"Розвиток мистецтва в Радянському Союзі був специфічний. Особливо монументального. Над мистецтвом висів дамоклів меч у вигляді ідеологічного тиску. Все, що створювалося, перебувало під суворим контролем комуністів. Жодна художня рада не відбувалася без представника з обкому партії".
Справжнім проривом у мистецтві називає появу фестивалю "Червона рута". Тоді те, що створювалося митцями поза ідеологічним тиском, почало потрапляти у виставкові зали.
"Не пропонувати стереотипних ідей у скульптурі"
Основний напрямок творчості Салевича – скульптура: станкова, інсталяції та монументальні роботи.
"Після повернення з Москви я поставив собі мету: не пропонувати стереотипних ідей у скульптурі. Якщо подивитися на мої меморіальні дошки видатним діячам у Чернівцях, то вони кардинально відрізняються за формою від того, що створювали в радянські часи", – розповідає митець.
Його перший бронзовий пам’ятник – скульптура єврейському німецькомовному поету Паулю Целану. Другий – меморіал героям Буковинського куреня біля греко-католицької церкви на вулиці Руській. Згодом Салевич виготовив пам'ятник Назарію Яремчуку.
Його остання масштабна робота – пам’ятник жертвам Голодомору і політичних репресій на Буковині.
Як зазначає у своїй книжці "Мистецтво третього виміру" професор Львівської політехніки Орест Голубець, цей пам’ятник став одним із перших в Україні, створених без радянських стереотипів.
"Це не просто камінь, до якого ви підходите. Там створено емоційний простір через об’ємну композицію з вертикалями та недосяжними колосками. А три гранітні куби, зорієнтовані у просторі, символізують ті важкі роки, які впали на нашу землю", – пояснює концепцію автор.
Цю роботу митець вважає своїм найбільшим досягненням у монументальній пластиці.
Фото: WordPress.com
Наразі в Мамаївцях триває робота над встановленням пам’ятника Тарасові Шевченку. Ідея давня, проте до будівельних робіт дійшли лише тепер. Це вже другий пам’ятник кобзарю авторства Салевича – перший відкрили у Сторожинці 2015 року.
"Інакше ми розчиняємося і нас ніхто не ідентифікує"
У 2021 році інсталяція Івана Салевича "Хохли" мала стати частиною виставки до Дня Незалежності України. Однак через цю роботу митця викликали на допит до СБУ.
"Сучасне мистецтво часто стає соціальним подразником. Інсталяція "Хохли" народилася не на пустому місці.
Коли я приїхав навчатися до Москви, мене запитали: "Ваня, ти откуда?". Я відповів – з України. На що почув: "З какой?" Сказав, що із Західної, і тоді – "Так ти хохол?" Це питали мої однокурсники, не старі сталіністи", – згадує митець.
Це відчуття закарбувалося в пам’яті митця. Воно і стало основою задуму інсталяції.
"Я над цим постійно думав. Це ж не тільки мене так називають, але і мій народ.
От чому Путін заявив, що крах Радянського Союзу – найбільша геополітична катастрофа XX століття, і те, що він сказав, що ми єдиний народ? Він заперечив нас як націю. Це є його ідеологічне підґрунтя.
Як сказати це хохлам, які не усвідомлюють, що вони є нація, які стоять на колінах? Я створюю такий символ, який моделює своєрідний образ українського суспільства. Одягаємо вишиванку, проте споживаємо російське – це хохлізм, це українець, який не усвідомлює своєї національної ідентичності", – пояснює Іван Салевич.
Згодом до інсталяції додали ще три фігури, які символізують тих, хто бореться за національні інтереси держави.
Проєкт "Український фолькмодерн", який митець започаткував понад 15 років тому, для нього має особливе значення:
"Сучасне мистецтво – це не обов’язково щось іноземне. Воно може мати чітко виражену національну форму та ідентичність. Україні треба входити у світовий культурний простір із власним мистецтвом, а не запозиченим. Інакше ми розчиняємося і нас ніхто не ідентифікує", – переконаний митець.
Сьогодні віддушину Іван Салевич знаходить у малюванні квітів.
"Малюю троянди та буковинські краєвиди, щоб відпочити від складних завдань, таких як "Хохли" чи інші роботи, важливі у соціально-політичному сенсі. Це складна інтелектуальна робота, яка потребує постійного ресурсу", – каже він.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
