Неділю після Великодня називають Провідною або Поминальною. За давньою традицією, цього дня буковинці йдуть на могили рідних, вшановуючи їхню пам’ять, а священники відправляють панахиди за упокій.
Про це йдеться у публікації "МБ".
– Провідна неділя – прадавнє сакральне дійство поминання родичів, що дійшло до нас ще з язичницьких часів і стало частиною християнських традицій, – розповів етнограф Микола Шкрібляк. – Відвідування могил рідних пов’язане з віруванням наших предків, що після Великодня Господь відпускає душі померлих на землю. Тому заведено протягом тижня виставляти на вікно запалену свічку, щоби душі могли знайти дорогу додому, а також кілька крашанок, щоби втамували голод. А в Поминальну неділю душі повертаються знову на небо. Отож родичі приходять на цвинтар, щоби попрощатися з ними, відправити на могилі молебень. Колись давно люди казали: коли на Провідну неділю падає дощ, то котрась із душ плаче, що Бог не відпустив її до рідних за земні гріхи. Колись для поминання пекли паски, фарбували крашанки. Було заведено давати за поману калач, запалену свічку, хустину. І казали: "Це тобі за поману Василя чи Ганни". А той, хто отримував, відповідав: "Най Бог прийме".
Священники наголошують, що немає потреби нести багато продуктів у церкву на поминальну службу, краще їх роздати нужденним. Проте традиційно для звершення панахиди має бути хліб чи калач. Крім того, приносять також олію, фрукти, печиво чи цукерки, хоча це не обов’язково. Ці продукти символізують пожертви за померлу людину.
У деяких буковинських селах на цвинтар приносять різні наїдки, накривають біля могил столи. Хоча церква не підтримує таке поминання. Священники вважають, що краще в пам’ять про померлих родичів нагодувати нужденних. Залишати їжу на могилах не слід, бо її розтягують тварини, птахи. Місце ж спочинку має бути у чистоті.
– Святкуючи воскресіння Сина Божого, ми з цією радісною звісткою йдемо не тільки до живих, а й до тих, кого вже немає з нами, та віримо у загальне воскресіння мертвих. Це основа нашої релігії, нашої віри. Основною в цьому дійстві є молитва за покійників, особливо літургійне поминання, наша благодійна пожертва в їхню пам’ять, – говорить настоятель храму Преподобної Параскеви Сербської ПЦУ отець Микола Семелюк. – Люди цими днями роблять поману, подають милостиню. Подекуди існує традиція роздавати їжу та частування біля могил. Шкода, що ці помани почали переростати у трапезу на цвинтарі. Цього не варто робити. Так само не треба залишати на могилах освячені великодні страви. Це не християнська традиція. Краще дати комусь цю пасочку або крашанку і попросити його помолитися за душу спочилого. Щоби якнайбільше людей згадали його добрим словом.
На буковинських цвинтарях могили часто прикрашають штучними вінками і квітами, які є справжньою загрозою для довкілля.
– Пластикові вінки та квіти не мають жодної християнської символіки, духовної основи, – запевнив священник УГКЦ отець Володимир Боровий.
– Ця традиція поширилася у радянські часи, в європейських країнах нічого подібного немає. Купуючи їх, людина грішить проти ближнього, природи і Бога. Бо п’ята заповідь гласить: "Не вбий", а цим сміттям ми вбиваємо самих себе. Такі вироби шкодять екології. Значна частина пластикових квітів не потрапляє на сміттєві полігони. Натомість їх спалюють, під час чого виділяються численні токсичні речовини. Тому звертаємося до здорового глузду й християнської відповідальності буковинців, просимо їх відмовитися від пластикових квітів і вінків на цвинтарях. Краще посадити на могилі живі квіти. Та варто розуміти, що найбільше душі померлих рідних, близьких, друзів потребують нашої молитви. А гроші, які збиралися витратити на штучне, віддайте бідним або як пожертву на потреби військових.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
