Родина Альони та Василя БЕЖЕНАРІВ уже десять років досліджує та відтворює народну ікону на склі. Вони їздять в експедиції, співпрацюють з музеями та колекціонерами, пишуть авторські копії, а також створюють ікони у власній стилістиці.
Про це йдеться у матеріалі molbuk.ua.
"Після одруження ми переїхали жити в Чернівці, тут я і зацікавилася іконами. Ми почали досліджувати їх, вивчати й писати. Через повномасштабне вторгнення менше їздимо в експедиції, а раніше подорожували різними ярмарками та фестивалями. Водночас у такий спосіб і популяризували народне мистецтво, спілкувалися з людьми, обмінювалися знаннями", – ділиться народна майстриня Альона Беженар.
"Тепер малюємо акриловими фарбами"
Розпис на склі суттєво відрізняється від інших видів образотворчого мистецтва, адже ти пишеш у зворотній проєкції.
Спочатку треба навести прорис контуром, промальовувати тіні, а далі зафарбовувати частини від головної до другорядної. Потім виконується позолочення фарбою окремих елементів, зазвичай це німб, крила.
"Технологія досить проста, важко лише наносити контур. Потрібно, щоб всі лінії були ідеальними та чіткими. Також, щоб люди впізнавали святого, до якого моляться. Раніше колірна палітра містила небагато кольорів, але всі вони яскраві, адже в хаті було досить темно. Коли запалювали свічку, то кольори було краще видно", – зазначає Альона Беженар.
Раніше родина розписувала лише олійними фарбами. Щоб вони швидше сохли, треба додавати різні розчинники, які мають неприємний запах.
"Як розписуєш олійними фарбами, то сохне дуже довго, і запах розчинника по всій хаті. У нас діти, тому це небезпечно. Зараз перейшли на акрилові фарби. Вони не шкідливі, і діти разом із нами малюють постійно", – ділиться Василь Беженар.
Перед розписом ікон читають молитву
За десять років родина Беженарів розмалювала велику кількість ікон. Пишуть їх на продаж, дарують рідним і знайомим.
"Щоб розмалювати невеличку ікону, потрібно години три, а якщо велику й олійними фарбами, то це на тиждень роботи. Ми переважно створюємо ікони на подарунок або для продажу, однак не всі можуть собі дозволити придбати їх, адже мала ікона може коштувати від 500 гривень, а велика – тисяч шість", – зазначає Альона Беженар.
На Буковину традиція ікон на склі прийшла наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Майстри їздили, привозили ікони з Молдови, Румунії.
Розписують у сім’ї не тільки дорослі, а й дві донечки – Єлизавета та Тетяна.
"Мені подобається допомагати батьками. Я теж люблю писати ікони. Роблю це вже три роки. Перед тим, як сісти розписувати ікони, треба зачитати молитву. Жінки й дівчата мають обов’язково писати в хустці. Сьогодні розписую Параскеву П’ятницю. Вона тримає у правій руці хрест, а в лівій – листок пальми. Свята була захисницею домашнього вогнища, покровителькою торговців, достатку, щасливої долі", – розповідає 10-річна Єлизавета Беженар.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
