Від початку війни волонтери "Справа Кольпінга в Україні" щодня, без вихідних, готують по 500 обідів для переселенців і військових. Та зараз благодійники зіштовхнулися з проблемою відсутності приміщення.
Про це йдеться у публікації "МБ"
За місяць на продукти – 400 тисяч
Спочатку готували в школі. Згодом почали орендувати приміщення на цегельному заводі. Сума оренди чимала, а, крім неї, треба сплачувати ще й комунальні послуги. Наприкінці лютого орендний договір добігає завершення.
– Я фінансово забезпечую соціальну кухню, шукаю спонсорів, закуповую продукти й сплачую зарплату працівникам. Якщо порахувати, у середньому один обід коштує 40 гривень. За місяць на такі обіди ми витрачаємо близько 400 тисяч гривень. Нам допомагають благодійні організації й приватні особи. На соціальній кухні працюють десять людей, які отримують малу зарплату – в межах восьми тисяч. Коли ми запускали соціальну кухню, то проблем не було. До нас приходило дуже багато волонтерів, які хотіли допомогти. Пізніше постала проблема персоналу. На волонтерських засадах не дуже хотіли працювати, тому ми були змушені винайняти співробітників. Цю кухню ми робимо цілком за свої кошти, окрім партнерів, які допомагають харчовими продуктами. Підтримки місцевої влади не маємо. Зараз орендуємо приміщення на цегельному заводі, до цього готували в школі. На жаль, у кінці лютого наш орендний договір збігає, доля кухні залишається невідомою. Частину її ми можемо перевезти на територію нашого штабу, але такої кількості обідів не зможемо забезпечити. На цегельному заводі орендна плата становить 37 тисяч гривень. Щодо комунальних платежів, то ми не маємо жодних пільг, – розповідає національний секретар "Справа Кольпінга в Україні" Василь САВКА.
"Люди дуже вдячні нам"
За словами Людвіга МАРКУЛЯКА, голови підрозділу організації "Справа Кольпінга в Україні" в Чернівцях, на початку війни готувати допомагали усі.
– 24 лютого 2022 року, коли почалася війна, ми відчули великий обов’язок перед нашим суспільством і вирішили створити соціальну кухню у Чернівцях. До нас звернулися переселенці, які приїхали з Херсонщини, Київщини, Донеччини. Найперше, що треба було зробити, – це знайти житло для цих людей, а друге – їх нагодувати. Тоді ми почали готувати в школі №3, у перші дні війни чернівчани не припиняли приносити продукти: картоплю, моркву, буряк. Бабусі приносили консервацію. До роботи ставали усі. Згодом ми були вимушені покинути приміщення школи й почали орендувати приміщення цегельного заводу. Готуємо щодня, без вихідних. Дівчата обов’язкового готують першу страву (суп або борщ). На друге якийсь гарнір, м’ясо та салат. Люди дуже вдячні нам. Ми годуємо і переселенців, і поранених військових у госпіталі. Та, на жаль далі ми змушені будемо переїхати в центральний офіс, а там такої кількості обідів уже не зможемо приготувати, – ділиться пан Людвіг.
– Ми стараємося готувати смачно, щодня вигадуємо інше. З самого ранку готуємо, бо видаємо страви вже об 11:00, – каже працівниця кухні пані Наталія.
Незабаром на molbuk.ua з'явиться відеосюжет про роботу соціальної кухні
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
