Дитячий лікар - уролог Юрій Ємельянов лише два тижні тому повернувся до свого кабінету у Чернівецькій дитячій поліклініці і приймає маленьких пацієнтів.
Досі майже п’ять місяців був на лікарняному – спочатку лікував коронавірус, а потім долав його наслідки, йдеться в публікації "МБ".
Втратив свідомість і потрапив у реанімацію
Лише почувши всю історію хвороби Юрія Юрійовича, починаю розуміти сказану ним фразу у перші хвилини розмови "Я дихаю повітрям – і це вже подарунок".
Юрій Юрійович зізнається, що спочатку не розглядав коронавірус як дуже небезпечну хворобу. Тепер вважає, що це підступний вірус.
"Є деякі хвороби, які змінюють історію людства. Такими були чума, холера, сифіліс, такою хворобою став і коронавірус. Ковід виявився не грипом, – каже Юрій Ємельянов. – Я захворів на початку серпня. Просто відчув нездужання, ніби втому. У мене не було втрати нюху, запахи я всі сприймав. Але відчув, що щось не так із бронхами. Одразу не надав цьому значення, бо у мене під час застуд часто проблеми здиханням. Потім зрозумів, що необхідне лікування. За чотири дні хвороба ускладнилася і я раптово втратив свідомість вдома. Без свідомості був кілька годин, коли отямився, вже був у реанімації".
Юрій Ємельянов потрапив до реанімації міської лікарні №1 і пробув там півтори місяці. Весь час дихати самостійно не міг.
Я планував поїхати відпочивати на море, у мене був заброньований готель у Болгарії, а опинився у реанімації. Спочатку думав тиждень полежу і поїду, і навіть не міг передбачити, що все так затягнеться, – згадує Юрій Юрійович. – У реанімації, де лікують коронавірусних хворих, медики працюють як на передовій. А ти розумієш, що від цих людей залежить твоє життя. Я дуже дякую всім – від лікаря, медсестри, санітарки. Люди, які там працюють – це справді герої.
Без маски не міг жити
Юрій Юрійович зізнається, що таку тривалу хворобу було важко пережити не лише фізично, а й психологічно.
Коли біля тебе помирає людина праворуч, а потім ліворуч – ти розумієш, що смерть поруч, – згадує Юрій Юрійович. – А ще я почувався, як альпініст, який піднімається на Еверест. Альпіністи піднімаються на вершину у кисневій масці і від цієї маски залежить їхнє життя. Я кілька тижнів відчував, ніби піднімаюся на Еверест. Без маски не міг жити. Твій простір на відстані тієї трубки. Діти просили визирнути у вікно, а трубка від маски не діставала. Я знімав, підходив до вікна, але лише на 10 секунд, бо більше не міг.
Детальніше читайте у свіжому номері газети "Молодий буковинець"
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
