У роки Другої світової війни Резиденція була релігійним центром Митрополії Буковини і Хотина. До Чернівців повернувся митрополит Тит.
До чергового приходу радянської влади і визволення Чернівців від румунсько-німецької окупації у березні 1944 р. митрополит Тит зустрів добре підготовленим. Він вивіз з Резиденції все, що мало історичну, наукову або матеріальну цінність: унікальні книги, манускрипти, картини, килими, гобелени, вироби прикладного мистецтва, меблі, обладнання лабораторій університету, проекти Резиденції, розроблені Йозефом Главкою.
Усе те, що не встиг вивезти, зокрема книги, меблі і документи, зі злочинним умислом було підпалено.
Велика пожежа в Резиденції знищила конструкції горищного перекриття і духу, дерев`яну стелю над Мармуровою, Блакитною і Трапезною залами та крокв`яну систему, що призвело до руйнування багатоярусної стелі Мармурової зали. Крім того, вогонь пошкодив підлогу, доломітові колони і фресковий розпис стін, оздоблення інтер`єрів Блакитної та Рожевої зал: дерев`яні перекриття і декоративні стелі, вікна і двері, залишки бібліотеки і митрополичного архіву, начиння домової церкви Святого Іоанна Сучавського, кам`яні склепіння, фрески і меблі Трабезної зали тощо.
Пожежа тривала майже шість годин і була ліквідована лише за допомогою місцевого населення. Згодом у вцілілих приміщеннях Митрополичного палацу ненадовго розташувався штаб Прикарпатського військового округу.
За матеріалами книги Тамари Марусик та Ірини Коротун "Архітектурне диво Чернівців".
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
