"В нас споконвіку ялинки ніколи не було, то все чужинське", - можна почути таку думку.
Здавна в деяких регіонах, зокрема на Буковині, на різдвяні свята встановлювалась далеко не зелена ялинка, а солом'яний дідух, розповідає кураторка етнографічного проєкту "Спадщина" Іванна Стеф'юк, пише molbuk.ua.
Наприклад, жителька присілка Запше Путильського району Євдокія Терен (1938 р.н.) каже: у їхній родині споконвіку на різдвяні свята ялинку одягали живу біля дому, а прикрашали саморобними квіточками і "сніжком" з вовни, "воробчиками" з макових коробочок і яблучками. Дехто вмів робити соломʼяних ангеликів, але рідко. Прикрашали також внесені з лісу додому галузки. У 50-х ялинку стали прикрашати квітами з гимблівки (деревʼяної стружки).
Дідух як хлібне дерево, дерево роду також популярне в українській традиції, має цікаві синонімічні назви – Корочун, Дід, Рай. Поширеним був на Волині, Галичині, Буковині, інших регіонах, і зараз проживає своє "друге етнографічне життя", оскільки чимало українських родин встановлюють дідуха замість ялинки.
Виготовлявся, як відомо, дідух з зажинкового чи обжинкового снопа, стояв усі новорічні свята як символ усіх предків роду по чоловічій лінії. Його обрядовою парою є сіно під скатертиною – "баба", яка символізує предків жіночого роду.
Традицію застеляння сіна під стіл пам'ятає житель Сторожинця Валерій Рудий. За його словами, такий обряд проводила його родина здавна на Святвечір та Різдво.
"У Святвечір, коли родина сідала за стіл, під стіл на сіно пускали малих дітей, які починали квоктати. Вважається, що таким чином до оселі закликають достаток і щастя", - пояснив буковинець.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
