Чернівці оповиті цікавими легендами та міфами.
Пропонуємо п'ять найцікавиших легенд про Чернівці.
Одна з них пов’язана з колишньою вулицею Панською (зараз Ольги Кобилянської). Розповідають, що її підмітали букетами троянд, мили парфумами і не пускали нікого в брудному взутті. А двірник, який прибирав вулицю, повинен був бути високим і гарним, знати вісім мов, щоби спілкуватися з людьми.
Збереглася легенда про Турецьку криницю, звідки в давні часи містяни брали воду. Проходила сюди і дуже виродлива дівчина. Якось її побачив турецький паша, закохався в красуню і запросив до свого гарему. Але та відмовилася. А коли паша хотів силою змусити дівчину підкоритися йому, кинулася в криницю.
Міські старожили розповідають романтичну історію кохання дружини іспанського консула до чернівецького легіня, яка закінчилася трагічно.
Було це за румунських часів. У старовинному триповерховому будинку № 15, що на розі вулиць Університетської та Гете, знаходилося тоді іспанське консульство. Була у консула дружина незвичайної краси – жагуча, темпераментна іспанка. Молода жінка нудилася у чужому місті, сумуючи за далекою батьківщиною. Часто бродила вона вузькими чернівецькими вуличками. І одного квітневого вечора зустріла юнака – вродливого, стрункого. Це було кохання з першого погляду. Вони бачилися щодня, ховаючись від чужих очей. Та горда іспанка не могла покинути нелюбого чоловіка, з яким її пов’язувала клятва вірності. Зрештою не витримала красуня тужливого внутрішнього болю. Вийшла якось на балкон будинку, в якому жила з нелюбом, і кинулася вниз. Кажуть, ще й досі бродить міськими вуличками душа гордої іспанки, шукає своє втрачене кохання...
Не менш захоплююча історія криється за стінами будинку-корабля, що височить на розі вулиць Головної та Шолом Алейхема. За переказами, його збудували два брати, які були капітанами корабля і дуже сумували за морем. Оригінальна споруда справді нагадує корабель, що мчить крізь бурі, а відкритий майданчик на другому поверсі – капітанський місток.
Найстарішу в Чернівцях дерев’яну Миколаївську церкву називають козацькою. Розповідають, що у 1621 році гетьман Петро Сагайдачний молився тут за успіх у битві проти армії Османської імперії, коли вона підступала до Хотинської фортеці. А ще, згідно переказу, в цьому храмі відспівували сина Богдана Хмельницького Тиміша, який загинув під час Молдавського походу. І тут нібито молився гетьман Іван Мазепа після поразки у Полтавській битві.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
