Нині до Чернівців входять колишні передмістя: Клокучка, Калічанка, Роша, Гореча, Гарячий Урбан.
Мешканці приміських сіл сплачували повинності місту та виконували "натуральні роботи". Вони мусили заготовляти та возити дрова, збирати з вулиць нечистоти, надавати безоплатно своїх коней для пожежників. У міському статуті 1786 року йшлося про те, що "три села, які знаходяться на землях, приналежних місту Чернівцям, а саме Роша, Гореча та Клокучка, як й інші піддані на Буковині, мають сплачувати свої повинності до міської каси".
Назва – від річки або рослини
Передмістя Клокучка згадується ще у першому переліку населених пунктів краю військового управителя Буковини генерала Габріеля фон Сплені.
На думку мешканців, свою назву передмістя отримало від річки Клокучки, тобто такої, "що клекоче". Проте деякі чернівецькі краєзнавці, зокрема Василь Селезінка і Тетяна Чайка, вважають, що назву річці та передмістю могла дати рослина "клокичка", якої тут росло дуже багато. Заміжні жінки та дівчата на виданні робили намиста з її плодів. Деякі богомільні чернівецькі бабусі й нині носять на руках клокічкові вервиці. Старожили згадували: "Коли будували хату, то обов’язково зарубували чи засвердлювали в стіну кілочок із клокички, щоб здоров’я і щастя в цій хаті були. Зрубати кущ клокички вважалося великим гріхом".
Більшість населення передмістя займалося сільським господарством, садівництвом та бджільництвом. У давніх документах згадуються фруктові сади на Клокучці. Тут була дерев’яна церква, яку згодом перевезли до Львівського музею народної архітектури і побуту. Розвиткові передмістя сприяло прокладання залізниці. На колишніх вулицях Мостовій і Водяній (нині Гагаріна та Севастопольська) ще за Австрії збудували броварню, паровий млин, електростанцію. Біля гирла річки Клокучки була пристань, куди приганяли плоти з деревом із карпатських лісів.
Школа слугувала дітям понад століття
На переконання історика Кайндля, найдавнішою околицею Чернівців була Калічанка, яку відділяла від міста глибока долина. Назва передмістя походить від однойменної річки, що тут протікала. Передмістя розпочиналося за так званим Єврейським кварталом. Згідно з переписом 1900 року, на Калічанці було 363 будинки.
У 1873-му тут відкрили школу, де навчалися діти в австрійський, румунський та радянський часи. І тільки 1995 року на вулиці Білоруській збудували триповерхову школу №16. У 1876-му на Калічанку перенесли дерев’яну Успенську церкву з міської площі Святої Марії, де вона стоїть й донині.
Ще в австрійські часи передмістя стало промисловим районом. Тут розташовувалися цегельні та кахельні заводи, млини, бойня, залізничне депо та майстерні, міська льодовня (холодильник). Прямокутні штаби льоду заготовляли взимку на річках і озерах, а в теплу пору їх заховували під товстим шаром тирси та соломи.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
