Спорудження багатоповерхових будинків у Чернівцях стримувала відсутність водогону та каналізації. У зв'язку із цим літні зливи ставали для міста справжнім нещастям. Відомі випадки, коли у бурхливих потоках води, які заливали вулиці й двори, топилися діти. Зокрема, влітку 1893 року на Руській вулиці змило малюка, тільце якого знайшли згодом аж у Мольниці. Іншого хлопчика, котрий тонув біля готелю "Париж" на Ринку, люди встигли врятувати.
Зараз важко повірити в те, що до початку ХХ століття у Чернівцях майже не було брукованих вулиць. Навіть вулиця Панська (нині Ольги Кобилянської) мала гравійне покриття, а з боків широкі канави. Лише попід стінами будинків вимощувалися тротуари з широких квадратних плит. Влітку, коли було сухо, пориви вітру підіймали хмари пилюки, більшими за які, на думку чернівчан, були лише пилові бурі в африканських пустелях. Міська влада виділила кошти на поливання вулиць бодай у центрі міста, проте, як відзначили газети, десяти бочок води на день явно не вистачало.
Лише у 1894-1896 рокаху місті спорудили водопровідну та каналізаційну системи. Одночасно почала діяти міська електростанція, і з 5 лютого 1896 року на центральних площах і вулицях засяяло електричне світло, яке замінило газові ліхтарі.
За матеріалами книги Ігоря Чеховського та Олександра Масана "Чернівці:1408-1998"
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
