Районний центр Путила розкинувся на багато кілометрів уздовж вузької долини однойменної річки у самому центрі буковинських Карпат.
Поселення вперше згадується у 1501 році як Сторонець-Путилів поряд з іншим населеними пунктами, які польський король передав Іону Теулулу за укладання мирного договору між Польщею та Молдовою.
Про те, що дорога вздовж Путили існувала задовго до цього, свідчать скарби римських срібних монет ІІ століння н.е., знайдені в селі Плоска.
Історики стверджують, що вже у Х–ХІ століттях ці землі входили до складу Київської Русі а в ХІІ–на початку ХІV століття до Галицького та Галицько–Волинського князівств. Зазнала Путильщина і гніту ординців, і угорського панування, була частиною Молдовської держави, до якої входила вся Північна Буковина як автономна Шипинська земля (починаючи від села Шепіт). Після цього на Путильщині панували поляки, турки, знову молдовани та Австро-Угорщина. Але вже через дев'ять років ця земля аж на півтора століття потрапляє під владу королівської Польщі, а в 1499 році знову під владу Молдови, але без автономних прав.
Мовознавці пояснюють, що назва селища походиь від латинського слова "путеус", тобто джерело, інший - від слов'янського слова "путь". А за народною версією, назва населеного пункту походить від назв потоків Путила і Сторонець.
У ХVIII–на початку ХХ століття поселення відоме також як Ватра-Путілей, Путилів.
Сучасну назву Путила отримала у 1949 році.
Щодо мешканців краю, то науковці згадують їх "гірськими русинами", зауважуючи при цьому на волелюбності місцевого населення та рухливій вдачі. Згодом жителів Путильщини згадують і як "гуцулів", назва походить від слів "кочувати", "пастушити".
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
