Садгора, чи по-місцевому Седиґура, розпочиналася не одразу за рікою. Від старих Чернівців її відділяло двоє нині вже колишніх сіл: Стара Жучка та Денисівка.
До слова, найбільше домислів та краєзнавчих легенд має ім'я саме Садгори, яка дала назву цілому міському району. Адже перше, що викликає цей ойконім - заквітчана садами гора. Але Садгора насправді лежить у долині, а не на узвишші. Отже, назва вводить в оману. Річ у тім, що походження імені цього району з рельєфом місцевості не має нічого спільного. Поетичний, на перший погляд, ойконім - то лише спомин про засновника і першого власника цього поселення.
Ним був прибулий із Речі Посполитої тбарон Петер-Ніколаус Ґартенберг-Садоґурський - на ту пору орендатор королівської монетарні у Варшаві.
24 лютого 1771 року Ґартенберг отримав від військової адміністрації привілей на карбування спеціальної мідної монети. Цей документ є відправним для встановлення місця і часу Садгірської монетарні.
Справа у тім, що у привілеї визначалося конкретне місце випуску грошей - Ясси, тодішня столиця Молдови. Однак, через різні обставини це виявилося практично нездійсненним. Дореволюційний російський нумізмат П. фон Вінклер опублікував ряд цікавих документів із історії карбування "гарматних грошей" у Садгорі (їх кабували у часи російсько-турецької війни). Ведучи мову про місцезнаходження монетного двору, вчений зауважує, що військова адміністрація дозволила Ґартенбурґу переробляти гармати на гроші у "принадлежащему барону местечке Садогура (по-молдавски Рогожня)".
Отже саме поселення виникло не раніше кінця лютого і не пізніше серпня 1771 року.
Уже на першій продукції майстерні - монетах, а згодом і пам'ятних медалях та церковних дзвонах - подається місце випуску: латинська літера S і повна назва Sadogura, ще - Садагура.
Те, що поселення отримало ім'я від свого засновника і власника, є закономірним. Запитання викликає інше: чому в основу назви колонії, населену переважно німцями-лютеранами, було покладено не німецьку, головну частину баронового прізвища, а додаткову польську, отже - слов'янську?
Можливо, у цьому випадку на топонімію вплинули не зовсім пересічні обставини народження самого поселення. Адже воно виникло довкола монетарні, яка виконувала контракт із російською військовою адміністрацією і фактично перебувала у віддані останньої. Тож не виключено, що ідея обрати для назви колонії саме слов'янську частину баронового прізвища нележала комусь із оточення головнокомандуючого Дунайською армією генерала-фельдмаршала графа Рум'янцева.
На імені колонії Садоґура позначився також вплив російської мови: цим пояснюється зміна первісного сполусного голосного "о" на "а". Тому на перших австрійських картах та в документах назва поселення фігурує вже з цією зміною: Садаґура. Згодом народна етимологія переосмислила ойконім як сполуку слів "сади гора". Так виникла форма Садиґура, яку й понині можна почути в народному мовленні.
А 1946 року у містечка з'явилася теперішня офіційна назва - Садгора.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
