Хотин вважають найстарішим містом Чернівецької області. Сьогодні місту виповнюється 1018 років.
Тоді, у Х–ХІ століттях хотинські землі входили до складу Київської Русі, а з другої половини ХІІ століття – до Галицького (пізніше – Галицько-Волинського) князівства. Скоріш за все саме у той час і були зведені перші дерев’яні укріплення на високому березі Дністра, які й заклали основу для майбутньої слави Хотина, як міста-фортеці.
Щодо походження назви міста, то існують дві різні версії. За першою з них назва походить від легендарного дакійського вождя на ім’я Котизон. Друга версія більше подобається гостям та мешканцям міста: назва утворилася від слова "хотіти". І дійсно в усі часи місто, що знаходилося у вигідному місці на перетині торгівельних шляхів, а у майбутньому – на кордонах різних держав, завжди було мрією для різних завойовників.
Саме тому Хотин здавна був одним з найбільш укріплених поселень Подністров’я.
У 50 – 60 роках ХІІІ століття за наказом Данила Галицького дерев’яні укріплення Хотина замінюють мурованими. Навколо дитинця будують нові стіни з білого каменю-вапняку з замковою церквою, пізніше зруйнованою. Залишки тих стін довжиною 25 метрів та висотою 7 метрів і сьогодні помітні у товщі східної стіни, що примикає до Північної башти замку.
Всередині XV століття, коли Пониззя входило до складу Молдавського князівства, за часи правління молдавського господаря Стефана ІІІ Великого фортецю істотно перебудовують. Фактично, її будують наново, залишивши лише частину східної стіни і піднявши рівень замкового двору на 8 – 10 метрів. Саме тоді зводять потужні башти і мури, два палаци та замкову каплицю. У 40-х роках наступного століття після часткового руйнування фортеці польськими військами твердиню відбудовують і розширюють у південному напрямку.
У 1621 році під стінами Хотинської фортеці відбулася подія, яка за оцінкою істориків визначила подальшу долю Європи - Хотинська битва. 35-тисячна польська армія під командуванням гетьмана Яна Кароля Ходкевича разом із своїми союзниками – 40-тисячним козацьким військом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного зійшлися у нерівній битві з об’єднаною турецько-татарською армією султана Османа ІІ, яка за різними даними налічувала від 250 до 400 тисяч воїнів. П’ятикратна перевага бусурманів та попередні військові успіхи аж ніяк не провіщали перемоги над ними захисників Речі Посполитої.
І напевне, все б було навпаки, якби у той час, коли турки з’явилися під стінами Хотина, туди б вчасно не підоспіло козацьке військо Сагайдачного, який на той час сам вже був важко поранений під час прориву запорожців скрізь тил ворога. Битва не стихала 5 тижнів, з обох сторін полягло чи не половина воїнів. Та туркам не вдалося зламати бойових захисників фортеці і Османська Порта вимушена була укласти мир з Річчю Посполитою та відступити за Дунай. І хоча за умовами перемир’я Хотин залишився під владою турків, а вимоги козаків не були виконані польською владою, історики визнають, що саме Хотинська битва зупинила османську експансію на захід і врятувала Європу від турецького панування.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
