1. Назва передмістя Роша первісно звучала як Рошон – від слова "розсоха". За словами відомого дослідника топонімії Буковини Юрія Карпенка, це означало "місце, де колись був ліс" або "вирубаний ліс".
Чернівецький магістрат надавав ліцензії на право полювання на Роші. Передмістя згадується у грамотах 1760 і 1766 років. Збереглися давні світлини, на яких швабки (мешканки Роші) з елегантною легкістю несуть на головах важкі кошики. Письменник Георгій Дроздовський згадував: "Довгими вервечками сиділи за своїми кошиками швабки з передмістя – Роші й Монастириська, яке часом називали Манастріц, і пропонували чудові овочі, які можна було порівняти хіба що з болгарськими, що часом завозилися мандрівними купцями. Жінкам із Роші непотрібно було нікуди мандрувати: у них охоче купували відбірні дари городу".
2. Мешканці передмістя мали на чому господарювати, бо, як свідчать кадастрові мапи, громада займала 2820 гектарів землі. Тут мешкали переважно німці, а також румуни та українці. Це були здебільшого селяни та ремісники. Згідно з переписом 1900 року, на Роші налічувався 1241 будинок. Було дві церкви і чотири школи. В австрійський період на Роші розташовувалися кавалерійські казарми. Там проводилися найкращі в місті танцювальні вечори, куди сходилося чернівецьке панство.
3. До Роші прилягало передмістя Монастириська. Воно розташовувалося в районі нинішньої вулиці Сторожинецької. Назва передмістя походила від слова "монастир", оскільки ці землі належали монастиреві Гореча.
4. На колишній Винній горі (нині вулиця Орловська) зберігся будинок під №10 сницаря – майстра іконостасів Валеріана Скварницького, споруджений 1901 року в карпатському народному стилі, з характерними "сонячними променями" на трикутному фронтоні.
5. У будинку під №126 на вулиці Руській знаходилися цегельний завод "Мальбанія" та кахельна фабрика Зальтера. Біля Руського мосту були печі для випалювання цегли. Ще три цегельні працювали на схилах Винної гори.
6. На вулиці Зеленій знаходиться, за словами Сидора Воробкевича, "місто вічного смутку". Заповідник займає понад 35 гектарів і складається з християнського та єврейського цвинтарів. Цю територію під кладовища магістрат відвів 1866 року. Тут покояться відомі громадські, політичні та військові діячі, духовенство, письменники, митці, вчені, звичайні городяни. На християнському цвинтарі виявлено приблизно 1400 унікальних надгробків, на єврейському – понад 10 тисяч.
Використано матеріали з книги про Чернівці "Історичні вулиці, будинки та видатні особистості" (Ігор Мельник, Леся Щербанюк, Олег Любківський).
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
