Мучеників Тимофія і Маври
"Нехай ніхто не захищає мене, один у мене Захисник - Бог, на Котрого я покладаюся". Так відповіла мучениця Мавра народу, який співчував стражданням святої. І Мавра, і її чоловік Тимофій протягом десяти днів зазнавали жахливих мук за те, що сповідували віру у Христа-Спасителя.
Преподобний Феодосій Києво-Печерський
Преподобний Феодосій Печерський є одним із найбільш шанованих святих Української Православної Церкви. Народився преподобний у місті Василькові під Києвом близько 1036 року, але згодом його батьки переїжджають до Курська, де й пройшло дитинство майбутнього преподобного. Коли йому було тринадцять років, помер батько. Як розповідає житіє святого, написане Нестором літописцем (див. "Патерик Печерський"), Феодосій в дитинстві дуже багато читав, ходив до церкви, проте, не носив дорогого одягу, прикрас, віддавав перевагу товариству бідних людей ніж свого рівня. По смерті батька він спробував втекти з дому разом з прочанами, які прямували до Єрусалиму, проте, мати наздогнала його та побивши повернула додому. Давши їй обіцянку більше не втікати, він часто ходив до церкви, допомагав простим людям, а побачивши нестачу просфор для церковної служби, почав допомагати пекти їх. Так продовжувалося кілька років.
Спостерігаючи за ревним служінням Богові, начальник міста доручає Феодосію догляд за своєю церквою. Проте, мати преподобного постійно йому дорікає зневажанням статуту та знущається над ним. І, одного разу, коли мати поїхала надовго з міста, він втікає з дому і йде пішки до Києва. Обійшовши київські монастирі, він зупиняється у своєму виборі на Антонії, який жив у печері. Тут він, маючи двадцять чотири роки життя, приймає чернечий постриг, який здійснив ігумен Никон. А мати його довго шукала, бажаючи повернути додому, навіть приїхала до Києва. Довго вона його вмовляла повернутися, проте, він їй запропонував вихід: прийняти покаяння та постриг в одному з жіночих монастирів Києва - так вона зможе його іноді бачити. Спочатку мати не погоджувалася, але потім все ж таки стала інокинею монастиря св.Миколая де і спочила в мирі. Через деякий час ігуменом монастиря став Варлаам, Феодосій отримує ієрейський сан. А після того, як князь Ізяслав переводить ігумена Варлаама у новостворений Димитрівський монастир, братія звернулася до Антонія з проханням поставити ігуменом Феодосія. З того часу він очолював Печерський монастир. Саме при ньому монастир перестав бути лише печерним. На прохання Антонія князь Ізяслав виділив для монастиря нову земельну ділянку, на якій будується нова соборна церква (Успенський собор), келії та інші монастирські споруди. Відтоді монастир набув сучасного територіального вигляду: Верхній - навколо Успенського собору та Нижній - Ближні та Дальні печери. Феодосія вважають засновником монастирського уставу на Русі. За переданням він запровадив в Печерському монастирі Студійський устав, який став прикладом чернечого життя для інших руських монастирів. Упокоївся преподобний Феодосій 3 травня 1074 і був похований в печерах. Через 18 років його нетлінне тіло було перенесене до Успенського собору.
