У повоєнний період територію області покинули близько 33 тисячі осіб. Значну частину місцевого населення було примусово депортовано у східні райони УРСР та СРСР. Водночас край поповнювався переселенцями з інших регіонів СРСР, переважно партійними, комсомольськими та профспілковими функціонерами, фахівцями народного господарства, кваліфікованими робітниками, військовими пенсіонерами.
1946-го року до Чернівецької області прибуло понад 53 тисячі осіб. У 1946–1947 роках прибуло 318 родин реемігрантів з Франції, Румунії та Болгарії. Водночас мешканці Буковини, особливо некваліфіковані, змушені були виїжджати за оргнаборами на відбудову промисловості у східні райони України, де працювали на важких і некваліфікованих роботах. Це призвело до змін у етнічному складі населення й почало процес зросійщення населення Чернівців та інших міст регіону.
У жовтні 1947-го року було досягнуто середньомісячного довоєнного випуску продукції регіону. Наприкінці 1940-их—початку 1950-их років у Чернівцях було побудовано авторемонтний завод, "Емальпосуд", м'ясокомбінат, деревообробний комбінат тощо.
В 1956–1958 роках на Буковині було споруджено понад 20 нових підприємств: Чернівецький завод калібрування насіння кукурудзи, 4 цегельні заводи, Чернівецький завод залізобетонних виробів, Чернівецький хлібокомбінат та ін. На кінець 1950-их років промисловість стала провідною галуззю економіки краю. Валова продукція промисловості 1958-го року перевищила валову продукцію сільського господарства у 1,3 рази, 1960-го року — в 1,5 рази, а 1965-го року — в 1,7 рази.
Продовжувався активний розвиток освіти зокрема, та соціально-культурної сфери взагалі. 1944-го року було створено Чернівецький медичний інститут. Крім того відкрито велику кількість середніх, середніх-спеціальних навчальних закладів, низку професійно-технічних училищ. Будувались нові мікрорайони, дитячі садочки, поліклініки, лікарні та інші об'єкти соціально-культурного побуту.
З часом все очевидніше ставало, що радянська система є утопічною. Економіка все більше деградувала, населення зубожіло. Планова економіка перетворила державу у країну дефіциту. Це в свою чергу породжувало корупцію. Нічим не зміг зарадити й курс на перебудову. Не завжди продумана, а інколи й авантюрна індустріалізація, тотальна мілітаризація економіки тощо завдавали значної шкоди екології та позначились на здоров'ї людей. 1986-го року світ здригнувся від Чорнобильської катастрофи, від якої потерпіло чимало буковинців. Повністю забрудненими виявились деякі населені пункти області. 1988-го року обласним центром пройшла хвиля масових захворювань на алопецію невідомої етіології. В області почали активно формуватись екологічні організації. Все активнішими ставали українські громадські патріотичні організації. 1989-го року було створено крайову організацію НРУ, обласне об'єднання Товариство української мови ім. Т. Шевченка "Просвіта", чернівецьку філію Української Гельсінської спілки тощо. 1990-го року група громадсько-культурних діячів Буковини на чолі з Володимиром Стариком ініціювала відновлення діяльності товариства Український Народний Дім у Чернівцях.
Поряд з цим, Буковина народила плеяду видатних діячів культури та мистецтва державного та світового значення: легенду українського кінематографу Івана Миколайчука, видатного оперного співака Дмитра Гнатюка, одного з основоположників української естрадної музики Володимира Івасюка, видатних виконавців Назарія Яремчука, Павла Дворського, Софію Ротару, Іво Бобула, Лілію Сандулесу та багато інших. Таке багатство краю на таланти було однією з причин організації на буковинській землі першого національного фестивалю української пісні "Червона Рута", який пройшов в Чернівцях у вересні 1989-го року.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
