Ця сім’я разом трохи більше тижня. Навіть не скажеш, що ще кілька днів тому п’ятеро дітей Леся, Марина, Евелін, Артемчик, Юрасик жили в Оршівському дитячому будинку.
Тепер діти разом із новими батьками мешкають у просторих кімнатах нового будинку в селі Тисовець на Сторожинеччині, йжеться у публікації "МБ".
Великокучурівська ОТГ придбала будинок для дитячого будинку сімейного типу. І тепер тут живе подружжя Єфременків із Хотинщини, які взяли з Оршівського дитячого будинку на виховання п’ятеро дітей із однієї сім’ї. У Ігоря та Лілії Єфременків є четверо своїх дітей, ще троє було під опікою і тепер ще п’ятеро.
Щойно заходимо до будинку нас зустрічає вівчарка, за нею сходами з другого поверху біжить семеро дітей. "Заходьте у вітальню", – запрошує до будинку Лілія Єфременко. Навколо на кріслах розсідаються діти.
"Ми багато років тому взяли під опіку троє братів з однієї родини, – згадує Лілія. – Один хлопець уже має 20 років. Двоє інших – 18 і 17 років, навчаються у коледжі у Кам’янець-Подільському. Вони приїхали зараз до нас на канікули. А ось тепер наша сім’я поповнилася ще п’ятьма дітьми. Ці дітки родом із Кіцманя, їхніх батьків позбавили батьківського права, і діти майже п’ять років мешкали в Оршівцях у дитячому будинку.
Найстаршій дівчинці Лесі 12 років, Марині – 11 років, Евеліну – 9 років, Артемчику – 7 років, Юрчику – 6 років. Зі своїми новими батьками діти познайомилися лише три тижні тому. За правилами, якщо дітям родина сподобалося, вони погоджуються зустрітися ще раз із прийомними батьками. Уже після першого знайомства діти ще раз захотіли побачити Ігоря та Лілю".
Після нашого першого спілкування один із хлопчиків запитав: "А можна мені тебе мамою називати?" – згадує Ліля. – Відповіла, якщо ти хочеш, то і я хочу. Старшим дітям вони телефонували і запитували, чи можна їх називати братами. Коли ми дітей уже остаточно забирали, вони просили це зробити, коли будуть у школі. Напевно, щоби всі бачили, що тепер у них є тато і мама".
"Їм тепер доводиться багато чого вчитися, – каже Ігор. – Якось діти робили бутерброд, а ковбаси нарізати не вміють. Хто їх у дитбудинку мав вчити?
Для всіх п’яти діток Ігор та Ліля – мама і тато, ніхто не називає їх по імені. Іноді навіть важко повірити, що зовсім нещодавно вони не знали один одного".
Юрасик, який у родині найменший і найжвавіший, одразу сідає до Ігоря на руки і обіймається з ним.
Сім’я у новий будинок приїхала лише 30 січня. Четверо дітей уже пішли до школи, Юрчик має йти до садочка.
"Ці діти як родина не жили, бо в інтернаті для цього немає можливості, – продовжує Ліля. – Були в різних групах, знали, що брати і сестри, але на цьому все спілкування закінчувалося. Тут ми все почали з нуля. І тепер вчимося бути сім’єю, разом жити. Старші діти дуже гарно спілкуються з меншими. Ми дітей із Оршівців спочатку повезли у Хотин у наш будинок познайомитися із сім’єю. Тепер вони знають, що у них є бабця, дід, кіт та собака".
Ігор та Ліля досі вражені, як їх зустріли у Великокучурівській ОТГ.
"Ми нічого сюди не принесли, – каже Ліля. – Приїхали в середу ввечері, щоби прибрати в будинку. Зайшли, а тут багато людей, всі щось роблять. Нас посадили на кухні їсти бутерброди, а самі навколо прибирали. Люди принесли у цей будинок все – від виделок до люстр. Планували купити одяг для дітей – відчиняємо шафи і все є. Тож наразі нічого не потребуємо. У гаражі ще купа одягу, бо не було часу розібрати".
Юрчик бере за руку і веде на екскурсію будинком. В одній кімнаті сплять троє молодших хлопців, в другій – двоє дівчат, у третій – двоє старших хлопців. Всюди є меблі, покривала, килими.
– Нам допомогли у всьому, документи оформили дуже швидко, - продовжує подружжя. – Ми були приємно вражені, тож дякуємо і всім мешканцям, і всім працівникам ради ОТГ, і голові ОТГ Василю Тодорюку.
Зараз Ігор та Ліля вирішують, які таланти будуть розвивати у дітей, хтось піде на вокал, хтось буде займатися спортом.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
