Віденське омнібусне товариство 4 червня 1905 року уклало угоду з Чернівецьким магістратом на організацію руху кінних омнібусів по місту і в Садгору. Закупили 12 омнібусних карет і коней, мережі розбили на зони.
Вартість проїзду в межах однієї зони становила 12 геллерів, на довгих ділянках (наприклад, від цвинтаря до річки Прут) – 16, а до Горечі – 36.
"Омнібуси у Чернівцях почали курсувати від вівторка сего тижня на просторі Ринок – касарні оборони краєвой і Ринок – Цвинтар. А в найблисших днях має бути отворений рух омнібусами на просторах Цецина – Рош – Прут, дворець желізничий – Садагура. На всіх лініях має курсувати 14 возів названих числами від 1 до 15, а число 13 пропущено, бо оно після людових забобонів нещасливе", – повідомляла газета "Буковина" 28 липня 1905 року.
Омнібуси були переповнені людьми. Помітно пожвавішала місцевість на горі Габсбургів у районі Резиденції, де вечорами грав військовий оркестр. Омнібуси возили відпочивальників на річку Прут, трохи розвантаживши трамваї.
Наприкінці серпня з Відня прибули нові карети. Тут на даху було більше сидячих місць. Омнібуси почали їздити по вулицях Університетській, Руській, до парку Фольксгартен (нині Центральний). У вихідні можна було проїхатися від центру міста до лісу на Горечі. Із сьомого вересня відкрився омнібусний рух до Садгори.
Міські візники бачили в новому виді транспорту сильного конкурента. Вони обливали пасажирів багнюкою, кидали каміння у вікна. Отож згодом з’явилися закриті карети – безпечніші для пасажирів.
На підйомах коні ледь тягнули перевантажені карети і дуже стомлювалися. Їх спеціально підковували, а на карету встановлювали гальма. Хоча і це не допомагало – взимку припинили рух на крутих маршрутах.
До літа 1906 року збереглася лише одна омнібусна лінія – від моста через річку Прут до Садгори. Вона існувала до 1914-го.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
