Виставою Київського національного академічного драмтеатру ім. Франка "Момент кохання" завершився цьогорічний фестиваль комедії "Золоті оплески Буковини". Спектакль був показаний поза конкурсною програмою.
Про це повідомляє кореспондентка molbuk.ua
До Чернівців з Києва приїхав лише один актор – народний артист України Євген Нищук. Адже "Момент кохання" - це моновистава. Спектакль поставив режисер Тарас Жирко, а ідея належить саме Нищуку. Театр ім. І. Франка – сьогодні основне місце роботи колишнього міністра культури України Євгена Нищука. Моновистава "Момент кохання" поставлена за новелою Володимира Винниченка.
Вже багато років поспіль фестиваль "Золоті оплески Букоини" завершується виставою цього київського театру. Але цього разу театр зі столиці виступив поза конкурсною програмою, і їх журі не оцінювало. Тим більше, що "Момент кохання" - не комедія, режисер назвав спектакль "слідчим експериментом на одну дію".
Моновистава “Момент кохання” – це своєрідна сповідь чоловіка у тюремній камері. Тут в’язень сумління, якого грає Нищук, згадує дивовижний епізод свого життя – зустріч з Панною. Панна з’являється йому у спогадах, а на сцені – у відеоряді. Ці епізоди за участі колишньої моделі, уродженки Чернівців, були зняти у музеї у Пирогово.
Герой на очах у глядача переживає всі етапи їх “моменту кохання”. Революціонер зустрічається з панночкою в клуні перед спланованим нелегальним переходом через кордон. Панночка так само тікає від переслідування поліції. Герой закохується в панночку і між ними народжується високе почуття.
Але наприкінці герой залишається наодинці з мукою осиротілого щастя, яке спалахнуло було на мить і зникло разом із чарівною панною.
Перебуваючи наодинці, герой замислюється про швидкоплинний момент кохання, приходячи до висновку: “Щастя — момент. Далі буденщина".
У моновиставі звучать пісні "Вийди, змучена людьми" гурту "Кому вниз" та "Така як ти" Святослава Вакарчука.
Саме під пісню Вакарчука неймовірно емоційно заверщується спектакль, а герой вигукує: "Тільки любов виправдовує наше перебування на землі”.
І актор Євген Нищук, і режисер Тарас Жирко цю виставу у Чернівцях присвятили своєму педагогу Валентині Зимній. Вона була професором Київського національного університету театру, кіно ім. Карпенка-Карого, а у 1950- 1969 роках - актрисо Чернівецького українського музично-драматичного театру. Нещодавно у віці 92 роки її не стало.
Наприкінці вистави Євген Нищук звернувся до залу:
"У нашу епоху високих технологій, коли зал цілих півтори години слухає одну людину – це вже комедія. Колись, після закінчення театрального у Києві, мені пропонували роботу у Чернівецькому драмтеатрі, я вже погодився, навіть домовився про тут отримання квартири. Але мою дружину взяли на роботу у театр Франка у Києві, тому залишився у столиці".
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
