У своїй книзі "Тоді в Чернівцях і довкола" австрійський письменник Георгій Дроздовський писав, що про місто можна судити за забавами та розвагами його мешканців.
Колись бідніші чернівчани грали в тарок і кидали на стіл карти з крутими слівцями. А багатші – у покер, віст, преферанс, бридж. У спеціальних кабінетах кав’ярень програвали величезні суми, а інколи й штани. Розповідали, що ось той програв ціле багатство, а інший навіть не зміг оплатити рахунок офіціантові.
До азартних ігор належало і букі-доміно, як називали його у Чернівцях. Постійні клієнти кав’ярень проводили за ним цілі ночі. Аби додати собі доброго настрою, ласували галушками, картопляними пляцками, варениками з вишнями, що купалися в сметані.
Деякі чернівчани любили пограти в кеглі, поєднуючи їх із пивом і сосисками. У 1920 році містяни захопилися тенісом. Тоді дами носили блузочки, довгі білі сукні, а на голові мали кокетливі капелюшки. Чоловіки теж одягалися за останньою модою – в довгі кремові штани.
Футбол тоді ще не любили, хоча в місті було два футбольні клуби – "Ян" і "Сокіл". Кінним спортом захоплювалися багатії, які зустрічалися на іподромі, робили ставки, фліртували з панянками.
Та найбільше чернівчани любили танцювати. У міському парку грав оркестр 41-го полку, а на Роші можна було побачити справжній "данець" – з ухканням і скрипкою. Особливий резонанс мали зібрання Товариства румунських жінок "Домнеле ромене". Кожна з дам жертвувала свою частку: хто приносив пунш, хто – фрукти, хто – вино або цукор до кави. На бал у Польському домі з’їжджалися міська еліта і дворянство з навколишніх маєтків. Танцювали всю ніч і завершували бал "Білою мазуркою".
Улюбленим місцем прогулянок був лісок на Горечі, де часто влаштовували пікніки. Інколи прості містяни навіть справляли тут весілля: грали скрипки і цимбали, лунали співи, пригощалися горілкою. Німецька громада відзначала свято сонцестояння за старовинним ритуалом на горі Цецино.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
