Вибори минули. Країна обрала президента. Прихильники переможця чекають реформ і класичного "покращення", противники ж очікують на перші прорахунки, аби зауважити: "А ми ж казали!".
Цього разу ми знали про кандидатів майже все: хто куди літав, хто з ким бачився, працював. Більше того, ми активно обговорювали це скрізь: на роботі, вдома, навіть у церкві.
Кульмінацією розмов про нового президента стали, звісно, "Олімпійські дебати". Серед тих людей вдалося побувати і мені.
Подія, котра мала розставити всі крапки над "і", залишила по собі ще більше питань. То, власне, хто з людей говорив і що говорив? Як особа, котра мала щастя побувати там, скажу так: говорили всі, говорили все. Старий і молодий, місцевий і приїжджий, кожен вважав своїм обов’язком висловити (часто – нецензурно) думку про те, хто чий син і "пєшка".
От сиджу зранку в столичному кафе за сніданком, смакую ароматною кавою, жую яєчню, як чую за столиком позаду:
- Дивитимешся дебати? Цікаво, що Зе скаже про свої чотири повістки. І про жартики свої тупі, і про юриста Коло..
- Ні, досить мені тої політики, ситий вже.
- Та це ж важливо, ми стільки чекали! Пора вже глянути, з якого він тіста ліплений.
- Все важливе я дізнаюсь і так, не переживай.
Учасників того діалогу я не побачив, але один із них мав рацію: дебати ще не закінчились, а люди вже обговорювали і позування на колінах спиною до народу, і листочок з підказками, і всі гучні заяви, що пролунали того вечора. Причому обговорення відбувалось лише після дебатів, адже під час заходу глядачі були заняті свистом і криками "Ганьба!" як із сектора Порошенка, так і від Зеленського. Що не кажи, а народ у нас однаковий. Політичні вподобання, може, різні, але душа – одна. І душа ця зовсім не любить владу.
Кілька чоловіків сидять на Хрещатику:
- А гарно таки Зеленський його взув. Бачили? Сидів тихенько, лише очима кліпав.
- Так, з питаннями від народу була ідея хороша. Тільки треба було його змусити відповідати чітко, а то вже надто від теми тікав.
- Згоден. І все про тих олігархів говорить, "вони те, вони се"… а сам то він хто? Не олігарх? Який ще й заробив за останні роки купу мільйонів
- Та олігарх, олігарх. Ну, будем бачити, що з того вийде.
Україна зробила свій вибір. Агітаційні намети поскладали на горище, чекати осені. Люди раптом згадали, що через тиждень – Великдень, і почали шукати в Інтернеті рецепти пасочок, а не чорні плями на біографії "слуг народу". Воно й на краще…
Василь Вовк
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
