У Чернівцях у муздрамтеатрі ім. Ольги Кобилянської 24 листопада о 18:30 відбудеться прем'єра вистави "Поранкова душа".
Як передає кореспондентка molbuk.ua, режисер вистави, екс-міністр культури України Василь Вовкун розповів про особливість "Поранкової душі".
У 80-х роках Василь Володимирович працював у Чернівцях. Чоловік був актором Чернівецького українського музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської. Тоді ж і почав цікавитися життям та творчістю буковинської письменниці.
"Я не лише працював у театрі, а й писав новели, які друкував "МБ". Досить довгий час був у оточенні буковинської інтелігенції й спілкувався із директором музею Ольги Кобилянської. Знаючи, що мене цікавить тема життя й творчості Ольги Кобилянської і володіючи архівом музею, він тоді ще дозволив мені ознайомитися з щоденником Кобилянської, з якого і була створена п’єса. Тоді я показав її Миколі Бочку, Мирославу Лазаруку, Богдану Загайському. Вони вирішили цю п’єсу друкувати у вихідні дні, зробили спеціальну колонку і частинками її видавали. Після того у місті поширився величезний галас, якщо не сказати скандал. Мене викликав до себе тодішній голова обласної спілки письменників, налетів на мене, мовляв, яке я мав право писати про Кобилянську, коли на цю тему зазіхала Валерія Врублевська, на той час дуже добра драматургиня. І, я так розумію, що тоді стався дуже великий тиск, щоби припинити друкування моєї п’єси, але у газеті не припинили її друкувати. Тоді я зрозумів, що поставити її, очевидно, не вдасться. І на цьому було поставлено три крапки",— розповідає Василь Вовкун, режисер вистави "Поранкова душа".
"І ось, більше, ніж через 25 років, раптом звучить телефонний дзвінок і до 155-річчя Ольги Кобилянської мене запрошують до Чернівців, щоби поставити цю п’єсу. Звісно ж, я не одразу погоджувався, бо гадав, що то, мабуть, надто застарілий матеріал. Я його перечитав декілька разів, і потім побачив, що з нього справді можна зробити виставу і таки дав згоду. Поранкова душа – це вираз самої Кобилянської. Кажуть, що поранкова душа найбільш відкрита до творчості. Дуже багато письменників пишуть вночі, закінчуючи творчий процес до сходу сонця. Матеріал зазнав скорочень та нових втручань. І зараз уже, дивлячись по репетиціях, вважаю, що він має право на існування, тому що основним є не якийсь літературний образ, а живі люди, живий творчий нерв, який виходить з рамок портрету Кобилянської та інших осіб, що її оточували. У виставі є дуже багато живої музики. За роялем гратиме концертмейстер Чернівецької філармонії, професійна піаністка, одна із дійових осіб, яка через музику передає цей образ поранкової душі. Звучатимуть твори Шопена та Лисенка. Піаністка, це як подвійне відчуття Кобилянської через музику",— каже Василь Володимирович.
"Люди, які поглиблено знають творчість Кобилянської, можуть здивуватися і навіть не сприйняти цей образ, бо люди звикли до старого образу, який є у книжках. Вони не побачать стереотипу. А тих, хто не ознайомлений із творчістю письменників, вистава може спонукати взяти до рук її книжку і прочитати. Люди побачать, що це була дуже пристрасна жива особа, яка переймалася тим життям дуже живо і дуже сприймала всі його виклики. Це була дійова і сильна особа. Хто може сказати, що бачив Кобилянську, спілкувався з нею і знає її саме такою? Це уже з фактів, це наша фантазія, це сцена. Заслуга цієї вистави у тому, що вона не обслуговує стереотипи, вона відмовляється від стереотипного бачення Кобилянської і всього навколо",— говорить Василь Вовкун.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
