Великомученика Микити
Святий Микита був готським воїном і жив на східному боці річки Дунай у межах нинішньої Румунії в середині IV століття. Його навернув до християнства і охрестив єпископ Феофіл, відомий просвітитель готів і учасник першого Вселенського собору в 325 році. У той час між готами виникла міжусобна війна. На чолі одного війська стояв князь Афанаріх, затятий язичник і ненависник християн, на чолі другого - Фрігент. У кровопролитному зіткненні військ переміг Афанаріх, і Фрігент змушений був тікати до Візантії.
Але незабаром Фрігент повернувся на батьківщину, підкріплений свіжими військами, наданими йому імператором Валентом. Фрігент наказав зробити на прапорах свого війська зображення святого Хреста. Сталася друга кровопролитна битва, і на цей раз переміг Фрігент. Афанаріх з невеликою групою прихильників урятувався втечею. Після перемоги Фрігента для християнства настали сприятливі часи. Наступник єпископа Феофіла, святитель Ульфілла, створив готську абетку і переклав з грецької мови на готський багато духовних книг.
Святий Микита своєю проповіддю і своїм благочестивим життям сприяв утвердженню християнської віри серед готів. Через кілька років Афанаріх з численним військом повернувся до себе на батьківщину, і знову в готів зав'язалася міжусобна воїна. Здолавши Фрігента, Афанаріх почав жорстоке гоніння проти християн. Микита, ставши духовним вождем християн-готів, докоряв Афанаріху в безбожництві і жорстокості. Він закликав віруючих бути твердими і не боятися мучеництва. Незабаром Микита був схоплений і відданий на жорстокі муки. Його кинули у вогонь, і він помер 15 вересня 372 року.
Друг Микити вночі відшукав його святі останки і переніс їх у Кілікію. З тих пір від мощей святого мученика Микити почали відбуватися чуда і зцілення. Частка мощей великомученика Микити перебувала в монастирі Високі Дечани в Сербії.
