Головний собор УГКЦ у Чернівцях, що на вулиці Руській, прикрасить унікальний канонічний стінопис, якому немає подібних у інших храмах міста, пише molbuk.ua.
Художник Микола працює над іконописом у святилищі храму три тижні. У нього є вже чималий досвід: розписував уже храми у Львові, на Львівщині та в Карпатах. Каже, що роботи йдуть за планом, і закінчать їх десь до кінця серпня. "У Чернівцях – вперше. Наскільки мені відомо, то у тутешніх храмах немає ніде такого розпису. Він повністю канонічний".
"Зовсім не важко, бо робота приносить тільки задоволення. І підніматися на висоту не страшно, бо вже звик", – каже іконописець.
"Коли розмальовую стіни, то ніби відпочиваю. Тоді зникаю для зовнішнього світу", – додає його колега-художниця.
Святослав Владика, засновник Асоціації сакрального мистецтва, іконописець, розробив схему стінопису: "Це мистецтво прийшло до нас із Візантії. Воно у свій час було втрачено. У 1995 році у Львові в Академії мистецтва заснували кафедру сакрального мистецтва, де навчали технології іконопису, мозаїки, інших технік. На Буковині ми вперше розмальовуємо храм, і приємно, що сюди приїхали на запрошення владики Йосафата. Над цим проектом працював півтора місяця".
За словами Святослава Владики, на канонічному стінописі у першому ряду має бути зображено ікону святої Євхаристії, а в центрі – образ Христа Великого Архієрея, у якому поєднані царські та священичі титули: "Христос роздаватиме апостолам хліб і вино, а вони стоятимуть поряд. Позаду – фон небесного Єрусалима".
"Варто розуміти, що в іконі все має символічне значення. Над Христом буде арка – ківорій, або ж як ми називаємо її – балдахін. Він символізує святе таїнство. Все тут закодовано у символах і важливо їх вміти читати. Лиш тоді можна пізнати всю глибину. На вищому ярусі, над композицією ікони Євхаристії, – ікона Богородиці-Оранти, з якої бере початок християнство. Це наша заступниця, а руки, що піднесені у неї догори, – це символ найсильнішої молитви, адже, як сказано у Старому завіті, що коли у Мойсея були піднесені руки догори, то сини Ізраїля перемагали ворогів, а коли опущені – то зазнавали невдач", – розповідає іконописець.
"З цим іконописом оновиться і атмосфера у церкві не тільки зовні, а й усередині. Ми недооцінюємо того впливу, яке може нести із собою зображення. Та треба розуміти, що традиції візантійського іконопису з ХІ століття у наш час дещо змінилися. Ми не намагаємося копіювати: традиції залишаються, але осучаснюються. Хочемо зробити церкву світлу, бо вона також має дихати, і тут має бути свій чистий простір, який не перевантажуватиме око, буде на чомусь зосередитися. Кольори – це також своєрідні символи, а вміння їх поєднати несе гармонію. Це як в ансамблі: інструментів багато, а мелодія одна", – додає Святослав Владика.
"Храму скоро виповниться двісті років. Перша частина храму, збудована у 1821 році, була у стилі ампір. Пізніше добудували церкву у стилі українського бароко. У ній були тільки тимчасові розписи, а у святилищі за австрійського періоду було збудовано з кахлю піч, на якій правилася літургія. Коли утворилася Чернівецька єпархія УГКЦ, у владики Йосафата виникла ідея демонтувати піч у престолі. Тоді ж демонтували і дерев’яну підлогу, і дерев’яну підшивку, аж до стін, – говорить отець Валерій Сиротюк, настоятель храму. – Владика запропонував, щоб реставрацією храму опікувався художник Святослав Владика. Спочатку розроблявся проект, ми радилися зі спеціалістами. Щоб стінопис був якісно намальований і міг простояти довго, довелося навіть збивати стіни до штукатурки".
"Тут збережена вся технологія, а стінопис може зберегтися сотні років з Божою поміччю. Громада церкви активно допомагає. Думаю, що це тільки початок. Традиції іконопису відроджуються, бо до цього часу писали самоуки, а у наш час з’явилося чимало фахівців", – додав отець Валерій Сиротюк.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
