Преподобних Ісаакiя, Далмата i Фавста
Преподобного Антонiя Римлянина, Новгородського чудотворця
Преподобного Косми пустельника
Преподобних Ісаакiя, Далмата i Фавста
Преподобний Далмат жив у час царювання Феодосія Великого. Він служив у війську і правитель поважав його. З часом, відкинувши все світське заради Бога, він залишив дружину і дітей, взяв лише одного сина Фавста і вирушив до преподобного Ісаакія. Святий мешкав в обителі, неподалік Константинополя. Там батька і сина постригли і вони вели богоугодне життя у постійному строгому пості. Коли преподобний Ісаакій відчув свою близьку кончину, зібрав братію і призначив своїм наступником Далмата. Саме тому, зголом, обитель була названа Далматською.
Патріарх Константинопльський висвятив преподобного Далмата в священики. Преподобний у всьому стримував тілесні бажання. Одного разу він 40 днів не вживав їжі. Постом і молитвою Далмат перемагав бісів. Він відкрито боровся і з єретиками-несторіанами, які зневажали Пресвяту Богородицю. Преподобний був помічником святих отців Третього Вселенського Собору, чим і заслужив любов царя та святих отців, які призначили його архімандритом Далматської обителі. Так чесно відслуживши Господеві майже все своє життя, в дуже похилому віці преподобний відійшов у вічність.
Преподобний Фавст, так само як і батько, був великим подвижником. Він строго дотримувався чернечих обітів, особливо строгого посту. Тому після тілесної смерті був взятий Господом і причислений до лику святих.
Преподобний Антоній
Преподобний Антоній народився в Римі в 1067 році в заможній родині, яка трималася православного сповідання віри. Залишившись без батьків в 17 років, він взявся за вивчення творінь святих отців на грецькій мові. Потім він роздав частину спадку жебракам, а іншу поклав в дерев'яну бочку і кинув її в море. Сам же прийняв постриження в одному з пустельних скитів, де прожив 20 років.
Гоніння з боку латинян на православних змусило братію розійтися. Преподобний Антоній поневірявся, переходячи з місця на місце, поки не знайшов на пустинному березі моря великий камінь, на якому цілий рік прожив в пості і молитві. Страшна буря, яка відбулася 5 вересня 1105 року, зірвала камінь, на якому знаходився преподобний Антоній, і понесла його в море. Перед святом Різдва Пресвятої Богородиці камінь зупинився в 3 верстах від Новгорода на березі ріки Волхов біля села Волховського. Подію цю засвідчено в новгородських літописах. На цьому місці преподобний, з благословення Новгородського святителя Микити (+1109, пам'ять 14 травня), заснував монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці.
На наступний рік риболови виловили бочку із спадком преподобного Антонія, кинуту в море багато років тому. Вказавши на те, що знаходилося в бочці, преподобний забрав її і купив для обителі землі.
Духовне подвижництво поєднувалося в обителі з напруженою трудовою діяльністю. Преподобний Антоній піклувався, щоб з монастирських доходів виділялася допомога жебракам, сиротам і вдовам. В 1117 році преподобний почав кам'яне будівництво в монастирі. До наших днів зберігся собор на честь Різдва Пресвятої Богородиці, побудований за життя преподобного в 1117-1119 роках відомим новгородським архітектором Петром, з фресковими розписами 1125 року. У 1131 році святитель Нифонт Hовгоpодський поставив преподобного Антонія ігуменом монастиря. Помер святий Антоній 3 серпня 1147 року в 79 років.
Мощі його знайдені 1 липня 1597 року нетлінними, і покладені в оковану сріблом раку. З того часу був установлений в його пам'ять хресний хід з Софійського собору, в першу п'ятницю після Петрова дня. Біля раки преподобного знаходилася гілка осоки, з якою він приплив з Риму, тримаючи її в руці. Так він зображається і на іконах. До 30-х років нашого століття мощі преподобного Антонія опочивали в соборній монастирській церкві Різдва Пресвятої Богородиці, в прибудові, освяченої на його честь. В теперішній час їх доля не відома.
