У Великодній понеділок люди ходили один до одного у гості - своєрідний ритуальний обхід односельців: христосувалися й обмінювалися писанками. Хрещеники ходили в гості до хресних батьків, а онуки — до бабусь, несучи їм гостинця — пироги та крашанки. Діти - "христосувальники", або ж "волочебники", зібравшись у ватаги, "несли калача" до родичів та сусідів. Приймаючи "волочене", тобто зав`язані у вузлику калачі та крашанки, хресні батьки та інші родичі дякували та просили передати уклін батькам. При цьому, у свою чергу, клали дітям до вузлика печиво, кільця ковбаски, крашанки та інші освячені напередодні в церкві смаколики.
Традиція обливання водою дало ще одну назву цьому святковому дню - "поливальний (обливаний) понеділок". Обливати когось або самого себе водою на Великодньому тижні — це стародавні звичай, що пов'язаний з весняним очищенням водою. Цей звичай існує або донедавна існував і в інших европейських народів. Так, серби у Великодню суботу обливають водою будинки, в яких живуть, вірячи, що цим вони виганяють "нечисту силу". А в першу п'ятницю після Великодніх свят вони обмиваються "омахом" — водою з-під млинового колеса; при цьому вони ще кладуть у воду великоднє яйце і зілля — "милодух" або взагалі квіти. У Боснії в цей день купаються в джерельній воді.
В Україні в понеділок хлопці обливають дівчат водою — "очищаються". Вважалося, коли хлопці хоча б одну дівчину не облили водою, то це для дівчини було б ганьбою. Зазвичай хлопці ходили "ватагами", заходили до хати, де була дівчина й просили батьків, щоб дівчина вийшла на двір. Батьки раділи, що їхню хату не обминають поливальники, адже це означалося, що є надія на весілля. в деяких місцевостях дівчата відкуплялися від хлопців писанками, щоб ті не обливали водою. На Західній Україні звичай обливати дівчат водою (або парфумами) у Великодній понеділок зберігся й досі, хоча інколи людьми, необізнаними з давніми українськими традиціями, він сприймається як "хуліганство".
