Нинішня українська армія стала організованішою і міцнішою, але у ній залишилося ще чимало недоліків.
Про особливості української армії molbuk.ua розповіли чернівецькі бійці та волонтери.
Чернівчанин Богдан Іванчук у збройних силах з 12 квітня 2014 року. Зараз він командир третього гаубичного самохідно-артилерійського батальйону, який перебуває у зоні АТО.
"Армія стала більш організованою, міцною, навченою. У 2014 році військового забезпечували друзі та родичі. Коли був мобілізований у 2014 році, отримав ще радянську військову форму "дубок", берци, у яких на другий день тріснула підошва. Зараз забезпечення краще, але цього недостатньо. Ми ще дуже потребуємо транспортних засобів. Я бачив багато разів смерть, на жаль, молодих хлопців. А у мене з 38 осіб, 30 – це хлопці до 25 років. За віком це мої сини і я не можу їх лишити, маю ділитися досвідом".
Максим Голуб пішов служити добровольцем у спецбатальйон "Луганськ-1" у 2014 році. Потім потрапив до Збройних Сил України в 131-й окремий розвідувальний батальйон. Служив з 2014 по 2016 рік. Його думка про армію виявилася найбільш критичною.
"Армія у 2014 році була більш народною. Тоді всі полковники, генерали не пішли на передову, а залишилися в кабінетах. Було дуже багато людей, які пішли за покликом серця. Ми навіть один одного називали "друже", зверталися "друже командир", – каже Максим ГОЛУБ. – Ніхто не думав тоді про зарплату. Там були справжні чоловіки, боягузи відсіювалися. У 2015 році ми билися, хто вийде на завдання. А з 2016 року почався "армійський дурдом" – все пішло не так. Головне в армії стало – це виконувати накази і не завжди адекватні. Тепер в армію прийшли ті, хто немає що робити у тилу, більшість пішло заради заробітку".
Ірина Гордієвич служить майже чотири роки у батальйоні спеціального призначення "Луганськ". Вона поліцейський, але розповідає, що всі тут перебувають пліч-о-пліч. Тож збоку бачить ситуацію.
"Зараз армія - це гарно оплачувана робота. Але є в армії чимало мінусів. Залишилися "совкова" показовість, коли приїжджає начальство. Хоча українська армія трохи модернізувалася завдяки спільним навчанням з НАТО. Не вистачає нашим військовим техніки. Я не бачила тут техніки, як показують по телевізору, що відправили у зону АТО. Є дуже стара техніка і волонтерські машини у трохи кращому стані. За вживання алкоголю нещодавно запровадили великі штрафи. Знімають премії, нарахування і залишають голий оклад, який досить малий. Тож п’ють військові зараз менше. А ось у 2015 році й до початку 2016 року ситуація була кризовою, алкоголь лився рікою. У військових бойовий дух, але багато невдоволені ситуацією у зоні АТО. Вони готові відстоювати країну, а тут заморожена ситуація. Через це й багато військових пішло. Деякі військові продовжують служити, бо просто не бачать себе вже у мирному житті. Кажуть, що будуть служити до кінця особливого періоду".
Волонтер Василь Назарко почав їздити у зону АТО з 2014 року. Їздить до військових на саму передову.
"Зараз армія більш організована, є постачання. Але не можна сказати, що в армії все добре. Наприклад, привозимо хлопцям генератор, щоби вони у польових умовах мали світло, а їм видають для нього солярки лише на п’ять годин. Їжа одноманітна. Тушонка, яку видають, жахлива. Коли її смажиш, там одна рідина, а не шматки м’яса. Якщо військовий порвав форму, то щоби її замінити, потрібно стільки документів написати, що легше ходити у старій. На жаль, багато недоліків залишилося у нашій українській армії. У військових бойовий дух на висоті, але вони вже втомилися від бездіяльності. Кажуть: "Я що прийшов сюди по півроку в окопах сидіти і персональної міни чекати?".
