Усі стіни в оселі колишнього вчителя праці 62-річного чернівчанина Петра Вольського завішані картинами з дерева, іконами, вишивками.
Петро Миколайович закінчив Чернівецьке художнє училище № 5. Працював у колишньому палаці піонерів, викладав працю в міських школах №№ 15 і 24. "Ще в шостому класі я захопився виробами з дерева, – розповідає майстер. – А батько віддав мене в музичну школу, купив піаніно. Та я втікав на гурток по дереву, і він нарешті змирився з моїм вибором. Сюжети здебільшого придумую сам. Багато робіт на біблійні та історичні теми. Ось Нестор Літописець, кобзар грає на кобзі. Відобразив на дереві прощання Ярославни з князем Ігорем. Роблю портрети людей. Ось моя сестра, коли їй було 18 років. А це Бріжіт Бардо і Софі Лорен. Нагорі портрети полководців: Суворова, Богдана Хмельницького, Кутузова… Колись навіть зробив Карла Маркса та Фрідріха Енгельса".
А ще Петро Миколайович дуже любить вишивати. "Це захоплення передалося мені від мами. Ще хлопчиком сідав біля неї і дивився, як вона вправно орудувала голкою, – пригадує чоловік. – І батько мій вишивав. Ось цих "Три богатирі" залишилися від нього. Мої вишиті картини – ексклюзивні. Більше ніде таких не побачите, бо я сам малюю сюжети і переводжу їх в хрестики. Вони дуже дрібненькі – ніби макові зернятка. На виставках відвідувачі не могли повірити, що це вишите, – пальцями мацали. Думали – листівка або світлина. А коли дізналися, що це вишив чоловік, – так дивувалися! Ниток у мене дуже багато: акрилові, муліне французьке, білоруське, ленінградське, німецьке. Зберігаю їх у коробках з-під цукерок. Бачите, скільки їх. Дехто думає, що я такий ласун (сміється, – автор). Як тільки отримую пенсію, біжу в магазини за нитками. Мене там уже добре знають. Як тільки заходжу, одразу ж дають коробки зі словами: "Вибирайте, що вам треба". Нитки до картин підбираю дуже скрупульозно – до найменших відтінків. Вишив свого улюбленого співака Володимира Висоцького.
– Мої захоплення приносять мені радість – не залишається часу на болячки, – каже чоловік. – Деякі роботи продаю – і це прибавка до моєї пенсії. Люди, які виїжджають за кордон, часто замовляють ікони або портрети рідних. Хочу вишити портрети Кузьми Скрябіна і Назарія Яремчука. Вже підібрав фото, почав переводити їх на хрестики.
Матеріал про Петра Вольського читайте у четверговому номері "Молодого буковинця" за 21 вересня.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
