Перстені, браслети, сережки та кулони з міді і латуні... Замість коштовного каменя оздобою персня є стріляна куля, а до сережок прикріплені мініатюрні коліщатка. Ножі, на руків’ях яких вирізьблені фігури тварин...
Викладач Чернівецького національного університету, доброволець АТО Андрій ГРЕЧАНЮК називає свої вироби на 70 відсотків ремісництвом і на 30 – творчістю. Каже, що робота над ними допомагає йому розслабитися та приносить задоволення. Його біжутерію та ножі практично відразу розкуповують. Адже таких у магазинах не побачиш.
–Мені завжди подобалися ножі, – розповідає А. Гречанюк. – Я виріс у селі, і ніж – це така потрібна штука, якою можна було щось зрізати, заточити. Хоча мені ніж подобався більше не як інструмент, а саме його естетика. Ще тоді я почав їх робити з чого лише міг. Не раз псував інструменти, і за це мені влітало від батька та діда. Якось вирішив зробити ніж у подарунок батькові. Але коли я над ним працював, увійшов батько і запитав, для кого роблю. Я відповів, що одному знайомому. І після того той ніж зник, я ніде не міг його знайти. І ось, уявіть собі, через рік після смерті батька я натрапив на цей ніж у його сумці. Тобто він собі його взяв і користувався, бо зрозумів, що це подарунок для нього. Я був розчулений. І зараз цей ніж у мене вдома зберігається. Пізніше посипалися замовлення на ножі від друзів, знайомих.
Свої ножі пан Андрій називає більше сувенірними.
– Це звичайні кухонні ножі, щоби відрізати шматочок хліба, змастити його маслом, – пояснює викладач. – Вони більше є сувенірними, це як-от чоловіки виїжджають десь посмажити шашлики і в кожного є ніж. Основне – щоби вони були гарними, з різьбленим руків’ям, з хорошого дерева.
Все ж зараз пан Андрій лише зрідка, на замовлення, виготовляє ножі. Тому що це вимагає значних зусиль та багато часу, а також немає устаткування. Тож тепер чоловік переключився на біжутерію з міді та латуні. Ідеї черпає з прикрас, які носить сучасна молодь, Інтернету, а також із археологічних знахідок.
– Я часто дивлюся, що люди носять на собі, що зараз популярне, – розповідає викладач. – У громадському транспорті, на різноманітних зібраннях спостерігаю за жінками віком 15-30 років. Це той віковий контингент, який схильний купувати щось нове і цікаве. Тому що старші жінки, як правило, носять одні й ті ж прикраси. Також часто дивлюся в Інтернеті. Там є дуже багато прикрас, виготовлених із дорогоцінного металу, прикрашених коштовними каменями. Так, вони дорогі, проте в них немає нічого цікавого, елементу для творчості. Бо, на мій погляд, прикраса не обов'язково має бути з дорогоцінного металу. Її можна виготовити навіть із гвіздка, будь-чого, головне – естетична форма. До прикладу, надалі я планую робити біжутерію з камінцями, які назбирав на березі Прута. Серед них – навіть звичайні піщаники, але дуже цікавої форми, з дивовижними прожилками. Також дивлюся на біжутерію, яку виявили під час археологічних знахідок. І теж пробую щось таке зробити.
У 12-13 століттях, зауважує викладач, рідко хто на наших територіях носив срібні та золоті прикраси. Зазвичай це були мідь та бронза.
– Раніше прикраси відігравали роль статусної речі. Бачив такий перстень у когось на пальці – і розумів, що це якийсь начальник, – зауважує чоловік.
Біжутерію Андрій Гречанюк любить виготовляти під джазову музику: "Люблю класичний, гітарний, піаніно, бас-джаз. Вмикаю, воно грає, а я собі паяю. Якихось спеціалізованих ювелірних інструментів у мене немає, бо вони доволі дорогі. У мене зараз є задум придбати пічку і відливати прикраси. Малюнки на біжутерії переважно роблю за допомогою розчину хлорного заліза. Звичайна елементарна хімія за десятий клас, але насправді це доволі цікаво".
В одному з перстенів, виготовлених Андрієм Гречанюком, замість коштовного каменя – стріляна куля зі Сходу.
– Коли я перебував в АТО, то зібрав на позиції, де перебував, кілька куль, – каже Андрій Юрійович. – Більшість деформовані, лише одна пряма. Вона мені не давала спокою. І от якось вирішив припаяти її до персня. Тепер відіслав його до магазину у Львові, через який реалізовую свої вироби. Не знаю, хто його купить і хто буде носити. Також у мене одна пара замовила обручки на десятиліття подружнього життя, або, як цю річницю ще називають, на латунне весілля. Відповідно, обручки також замовили з латуні.
Свої вироби Андрій Гречанюк продає через магазини або на фейсбук-сторінці. Ціни залежать від складності роботи, кількості та вартості матеріалу. До прикладу, перстень може коштувати від 150 до 300 гривень, сережки – 200-300 гривень, набір із сережок, кулона та персня – 500-600 гривень.
