В родині Берників з Берегомету не знайти людини без таланту – всі, батьки й діти, продовжують українські традиції рукоділля. Мати Олена Іванівна все життя вишиває одяг та рушники – нитками та бісером. Родинні вміння передала двом донькам – Наталії та Галині. Крім вишивання, доньки опанували писанкарство, а старша Наталія ще й іконопис та живопис.
"Ми не маємо спеціальної освіти"
Все розпочалося з бажання поповнити музейні фонди, бо люди не дуже охоче віддають туди свої роботи, і виставки зазвичай не змінюються.
– Працівники розповідали, що перед Великоднем вони їздять до священиків по церквах, просять писаночки, відновлюють їх. Тому поставили собі ціль – віднести їм (в музей – авт.) писанок, щоб мали, щоб люди бачили, що багато в нашому краї гарного. Цієї весни Галя (сестра – авт.) написала ці писанки. Працівники музею були дуже здивовані, що ми їм самі привезли, безкоштовно, бо люди не дуже привозять свої роботи в музей. Слово за слово, випитали чим ще займаємось, а ми розказали, що малюємо, вишиваємо. Взагалі родина в нас творча, всім займаємося. Ми не маємо спеціальної освіти, освіта в нас вища економічна, але є велике бажання творити. Куратор нашої виставки, не бачивши наших робіт, крім писанок, запропонувала оформити родинну виставку. Все літо сестра писала писанки, а я підганяла ікони і картини. Виставку ми зробили не для себе, а щоб надихнути інших людей, спонукати до творчості, бо Бог всім порівну дає таланти, але розвиває їх не кожен, – розповідає Наталія Руда.
У середу, 21 вересня, роботи майстринь виставили в чернівецькому краєзнавчому музеї. "Було багато людей, наших друзів. В середу в музеї вихідний, але на честь відкриття виставки він працював", – каже Наталія.
"Багато ідей народжувались уві сні"
Картини та ікони жінка пише фарбами на основі лляної олії та соснової смоли, малює пензлями або і пальцями – як є натхнення. Обов`язковий ритуал перед початком роботи – щира молитва і запалена церковна свічка, "бо там є і дуже складна духовна робота, яку не видно, але відчутно, – розповідає Наталія. – Кожен образ я писала з Божою поміччю. Першою написала "Трійцю", потім "Неопалиму Купину", там матір Божа, багато ангелів, і в мене було дуже багато сумнівів, чи зможу, чи роблю добре, чи взялася за ту справу. Бо, знаєте, образи – це дуже велика відповідальність. І мені приснився архангел Михаїл, який сказав, що я йду правильною дорогою, і не треба сумніватися і завжди треба вірити у свої сили. Тому я не мала права вже відступати. З кожною роботою Бог брав мене за руку і допомагав. Багато ідей народжувались уві сні, були і хресні ходи, подорожі, книжки, свята, знаки – кожен образ так народжувався".
За її словами, кожна ікона займає чимало часу – до півроку, хоча визнає: малювати можна й експрес-методом. Буває, що жінка працює над двома іконами одночасно: поки сохне одна, починає іншу. Але "ікони хочуть, щоби їх викохали, і має бути певний стан, натхнення", - зауважує Наталія.
"Не продаємо, а просто даруємо"
Свою молодшу сестру Галину Берник писанкарству навчила Наталія, яка свого часу брала уроки у берегометської писанкарки Марії Граб. Спостерігаючи за Наталчиною роботою, Галина і собі навчилася писати.
– В нас завжди була здорова конкуренція: вона щось робить, і я мушу за нею повторити. З часу першої писанки пройшло вже 15 років, зазвичай пишу перед святами. Ми нічого не продаємо, а просто даруємо друзям, знайомим, рідним", – розповідає Галина.
Візерунки на писанках бере "з голови", елементи шукає в орнаментах з українських церков, а ще – з італійських базилік, які відвідала цього року. Жінка зізнається: курячі яйця їй вже замалі, хоче спробувати писати на страусиних та великих дерев`яних. Займається і незвичайними писанкарськими техніками, наприклад, витравлюванням – коли візерунки випалюються кислотою.
Свої роботи Галина не вважає шедеврами, а каже: "Я не думаю, що в мене є талант, таке може зробити кожен".
Талантами похизуватися можуть не тільки жінки: Галина розповідає, що основним натхненником є їхній батько, який змалку шив їм одяг, а зараз для виставки змайстрував під кожну писанку дерев`яну підставку. "Все, що ми знаємо, – це завдяки батькам. Вони виховали нас творчими, в любові до традицій, навчили не сидіти, склавши руки", – каже Галина.
– Старі люди казали: поки пишеться писанка і колядуються колядки на Різдва, доти крутитиметься Земля. Треба підтримувати своє, бо воно дає велику силу духу, – додає Наталія.
Роботи майстринь можна побачити в краєзнавчому музеї Чернівців до 10 жовтня.
Матеріал про творчу родину читайте у п`ятничному номері "МБ"
