Про кохання єврейського німецькомовного поета з Чернівців Пауля Целана та поетеси, перекладача Ілани Шмуелі розповіли під час фестивалю Meridian Czernowitz.
Лекція "Одне кохання у Чернівцях. Пауль Целан та Ілана Шмуелі" відбулася у Чернівцях у Центральному палаці культури, пише molbuk.ua. Розповідав лекцію німецький літературознавець, видавець книги "З Іланою Шмуелі: Пауль Целан – Ілана Шмуелі листування" Томас ШПАР.
Своє листування з Паулем Целаном – загалом 130 листів – Ілана Шмуелі видала окремою книгою через багато років після смерті поета, у 2004 році, заздалегідь попросивши дозволу у його родини. Вона писала: "Я говорю про тугу. Можна назвати це коханням. Але я б назвала це посестринством…"
Ілана Шмуелі в дитинстві жила у Чернівцях і була знайома з Паулем Целаном.
-Вони зустрілися ще будучи дітьми 1929 року в Чернівцях, - розповів Томас Шпар. - Наступна зустріч відбулася у 1940-1941 роках. Ілана Шмуелі виявилася чудовою хроністкою, яка записала свої спогади про зустрічі із Целаном. Листи, які збереглися, охоплюють період від 1967 до 1970 року. Маємо 130 листів і 26 поетичних текстів. Часто поезії є листами.
Знову вони побачилися у середині 60-их років. Це була зустріч через майже чверть століття. Це була остання велика подорож Целана, коли він приїхав до Ізраїлю. Ілана була його вірною поводиркою містом, вона показувала йому Єрусалим. Також він там зустрів декого із чернівецьких знайомих і це була дуже емоційно дуже важлива і нелегка для нього подорож. Він навіть передчасно покинув місто через потужні враження, які там отримав. Але місто і ті місця, які він відвідав в Єрусалимі, справили на нього незабутні враження…
Після цієї зустрічі Ілана та Пауль пишуть листи одне одному ледь не щоденно. Один із листів мандрував за Іланою. Тому що зустріч із Целаном її настільки емоційно вразила, що вона на певний час мусила покинути родину. Тобто це справді була драматична зустріч двох людей. У 1969 році Ілана їде до Парижа. Вона прагне туди, бо розуміє, що Целан потребує її, щоб утриматися в житті, протистояти тим сумнівам, які його супроводжують. "Очерет у воді" – так вона називає цю свою місію.
-Наша зустріч у Парижі у вересні 1965 року не була запланованою, - згадувала Ілана. – Знайомий вчитель із Чернівців розповідав мені дещо про Пауля і казав також, що психічно той почуває себе не дуже добре, незважаючи на великий успіх, славу поета. І казав, що той не завжди хоче бачити колишніх друзів із Чернівців.
12 квітня 1970 року Пауль Целан пише Ілані Шмуелі: "Не хвилюйся, якщо якийсь час, можливо, десять днів, не отримаєш від мене листів. Завтра на пошті оголошено страйк. Ти знаєш, чим є мої поезії. Читай їх. Я відчуватиму це". А, ймовірно, 15 квітня того ж року Пауль Целан добровільно пішов із життя, кинувшись з паризького мосту в Сену.
У 2002 році Ілана Шмуелі приїхала до Берліна і зняла квартиру, щоби працювати над підготовкою видання листування з Паулем Целаном. Ця книга мала назву "Скажи, що Єрусалим є". Ілана Шмуелі ніколи не хотіла, щоб її називали останньою коханою Целана. Так само, як і першою. Вона казала про те, що це кохання знаходиться поза вимірами уяви. Тобто це була така річ, до якої неможливо прикласти мірку…
Листування з поетом було видане у Франкфурті у 2004 році. Ілана Шмуелі померла 2011 року в Єрусалимі.
Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook
