Сьогодні, 8 квітня, народній артистці України, дружині легендарного актора Марії Миколайчук (дівоче прізвище Карп’юк) виповнюється 75 років.
Вона народилася на Буковині в селі Витилівка Кіцманського району. Закінчила студію при Чернівецькому муздрамтеатрі, де і познайомилася з Іваном Миколайчуком, працювала тут акторкою. З 1961 року почала співати в Українському народному хорі імені Г. Верьовки.
29 серпня 1962 року вийшла заміж за Івана Миколайчука. Співала у фольклорно-вокальному тріо "Золоті ключі" із Ніною Матвієнко й Валентиною Ковальською. Знімалася у телефільмах "Дівочі мрії", "Тріо "Золоті ключі".
Із Марією Миколайчук ми зустрілися під час фестивалю "На гостини до Івана" в селі Чортория.
– Ми прожили разом 25 щасливих років, – говорила посивіла жінка, сидячи біля бронзового бюста свого чоловіка. – Він часто приходить до мене у снах – молодий, гарний. Каже: "Боже, як давно я тебе не бачив". Обнімає мене і знову йде… Він так любив цю хатину, це подвір’я, заросле травою, своє село і людей. Якось на останні гроші купив 100-літрову бочку пива і запросив усіх односельців. У нього була мрія – накрити столи від свого села до райцентру, а це п’ять кілометрів. Хотів застелити їх білими скатертинами, поставити різні наїдки та напитки, щоб кожний перехожий міг пригощатися".
Вона дивилася на високий горб, зарослий кущами та деревами, і пригадувала: "Ось під тією березою ми якось просиділи всю ніч. Стурбована мама вранці запитала Івана: "Де ти був?". А він їй з гордістю: "До мене дівка приїжджала, то ми сиділи на горбі". Вперше ми побачилися у студії при Чернівецькому драмтеатрі. Приходжу якось на репетицію, а там усі актори обступили високого стрункого парубка. Глянула на нього – і як струмом мене пронизало… Напевно, це називається коханням з першого погляду. Ми почали зустрічатися. А потім Іван поїхав на зйомки фільму "Тіні забутих предків". Я була у Києві, коли він зателефонував мені й каже: "Приїжджай, будеш заміж виходити". Я відповіла, що їду в Югославію на гастролі. А він образився: "Вибирай: або Югославія, або заміж"! Наступного дня я пішла до керівника хору Верьовки, де тоді співала, пояснюю, що на гастролі не їду, бо у мене поважна причина – заміж виходжу.
Григорій Гурійович зітхнув і промовив: "Ну що ж, за кордон ви ще не один раз поїдете, а заміж – це добре. Хай вас Бог благословить"! Іван зустрів мене на вокзалі, ми пішли до моїх батьків. Коли мама почула, що ми хочемо одружитися, сказала рішуче: "Не дозволю! Ви ще дуже молоді". Іван сіпнув мене за руку, і ми разом впали на коліна. Він промовив: "Прошу дозволити взяти за жінку вашу доньку". Мама посміхнулася і благословила нас.
Наш медовий місяць якраз припав на зйомки "Тіней". Іван взяв мене із собою в Карпати. Сергій Параджанов привітав нас, подарував мені намисто з венеціанського скла. Пожартував: "Якщо Іван тебе кине, то я одружуся з тобою". Всі сміялися".
Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook
