Взимку вигуляти улюбленця далеко від дому не вийде: лапи роз’їжджаються. Відтак весь набір "поваги до чернівчан" з боку власників собак акумулювався на територіях дитячих майданчиків.
Нині дітлахів (та й будь-кого) просто позбавили останніх більш-менш прийнятних місць для прогулянки. З дахів загрожують страхітливі бурульки, тротуари вкриті ковзанкою, на майданчиках і в парках – суцільні "міни"…
Щоправда, заради справедливості варто згадати про вулицю Кобилянської. Вона і справді – виняток: її нарешті очистили від снігу. Крім того, цілодобово чергують міліціонери з двірниками. Видно, що міські керівники дбають про… туристів. А крок ліворуч-праворуч, і стає очевидним: чернівчани не люди. Фасади, дороги і брехня – за наші податки…
Не так давно міськраді громадська організація запропонувала запровадити новацію: зобов’язати власників собак прибирати за ними. Але депутати відмовилися. Дивно…
Нині у Чернівцях є кілька місць для вигулювання хвостатих. Але ними може користуватися далеко не кожен власник тварин. Якщо песику "закортить", то до майданчика за "Електронмашем" чи парку Шиллера не добіжиш.
Наразі про чужоземний досвід, як, наприклад, у парках Праги чи Санкт-Петербурга, де всюди розвішані паперові пакетики з намальованим песиком, нам і мріяти не доводиться. Але ж целофанові пакетики у Чернівцях можна придбати. Було би бажання…
Пригадую, як поважний чоловік інтелігентного вигляду в пакетик забирав залишок від свого невеличкого песика. Перехожі ще довго проводжали чернівчанина із собакою щиро захопленими поглядами. Значить є у нас шанс навчитися поважати себе.
Та поки що Чернівцям ще дуже далеко до міста у Європі.
Наразі маємо якусь однобоку любов: якщо хтось любить собаку, то це чомусь виявляється у зневазі до людей. І до себе заодно… Бо власники собак також живуть у цьому місті і також ходять цими "замінованими" вулицями.
