Asinus asinorum

От люблю я цю, як її до лиха... Ірландію, о. На карту подивишся – ніби й нема що бачити. Як писав славнозвісний український режисер Григорій Офштейн, "сапог сапогом". А познайомишся ближче – тутті фрутті ет цетера. І мова така милозвучна, зрозуміла: донна белла маре, кредере кантаре... Я їх, ірландців, ще коли полюбив. Ще у 1982 році. Батьку Юпітере, що тоді витворяв їхній нападник Паоло Россі. Шість м’ячів у трьох матчах. Три бразильцям, два полякам з Улан-Батора плюс гол німцям у фіналі. Як зараз пам’ятаю, у столиці Болгарії діло було – в Будапешті. Або взяти історію. Ірландці – вони спочатку кельтами називалися. Юлій Цезар, Октавіан Август, Боріс Апрєль... Та що казати: войовничий народ. Але башковитий. Колізей побудували – дотепер стоїть. Акведуки знову ж. А вже патріоти які: дульце ет декорум ест про патріа морі. У сенсі стєпь донєцкая бєз края, чєбрєци да ковилі. Це їхній ірландський національний поет Горацій сказав. Як ото у нас Павєл Бессмєртний. Про ірландський живопис я взагалі мовчу. Кватроченто, чинквеченто, Мікеланджело, Леонардо... Живопис – це такий вид образотворчого мистецтва. Може, бачили, під кінотеатром "Чернівці" продають? Ну, типу того. І, звичайно, природа: хочеш – купайся в Середземному морі, хочеш – лізь на Апенніни, хочеш – тріскай оливки. Єдине, що даремно зробила щедра ірландська земля – це породила Романо Проді. І цей Проді бери та й ляпни: "Яка Україна? Який Євросоюз? Яке майбутнє?". Паскуда. Ціле щастя, що мудрий український народ вибрав проєвропейського президента. Бо наш президент, виявляється, того Проді махом на місце поставив: "Ти, – каже, – хто такий? Буде мені тут якийсь ірландець вказувати, куди вступати, а куди не вступати". Як відрубав. Ангела Меркель послухала і навіть не дуже вдавилася. Видно, не проти. Так що запасайтеся постолами: з дня на день рушаємо нах Вестен. Нам би лише з тим французом домовитися. Кім Чен Ір чи як його там?