Чарлі Чапліна пам’ятаєте? Забудьте. Тепер є смішніше. Називається "Президент. Початок шляху". Автор – Єгор Бенкендорф. Боюсь, правда, що сам Бенкендорф планував не комедію, а монументальне полотно. Колись такі знімала Лені Ріфеншталь. Та, що прославилася класичним пропагандистським "Тріумфом волі" з Адольфом Гітлером у центрі композиції. Тільки – на відміну від Бенкендорфа – Лені Ріфеншталь була режисером геніальним. Тому її пропаганда справляє враження хоч і моторошне, але по-своєму величне й естетично довершене. Тим часом інвалід творчої праці Бенкендорф виразно провалився між двох стільців: з одного боку, хотів показати Януковича як сильного лідера, з другого – відкрити нам його людські якості. У підсумку в обох випадках тупо збрехав. Тож маємо суцільну пародію: Лариса Скорик, імітуючи еротичну інтонацію, верзе щось про "справжнього мужчину", на якого "можна покластися", а Таїсія Повалій стверджує, що ВФЯ "може бути батьком для всіх нас, українців". Звісно, попсова співачка плінтусного рівня не мусить знати, що зображення вождя в образі батька народу є характерною рисою всіх тоталітарних кінематографів, але режисер Бенкендорф мав би трохи орієнтуватися в історії мистецтва, ні? Не відстає від "культурних діячів" і колишній однокласник Януковича: на уроках, каже, Віктор Федорович "всегда взвешивал свои слова перед тем, как отвечать". Уявляю собі. Вчителька: "Ну, Вітюша, скільки буде два плюс один?" А Вітюша, нема дурних, з відповіддю не квапиться: запхає руку в кишеню і "взвєшує". Зрештою, знайшли і вчительку: "Его никто не знает так, как я его знаю – вот это единственное, что я могу охарактеризовать. И вы справедливость можете услышать от меня. А то, что где-то кто-то говорит, то уже, наверное, переговоры какие-то получаются". Оце потік свідомості! Просто "х..і не ясно?", як спитав би Подерв’янський. А власне: "не ясно", пощо Бенкендорф так старався? Бо результат вийшов якраз до вилизаного ним Януковичу місця.
Олександр БОЙЧЕНКО
