Державний саботаж чернівецьких депутатів

Вся країна очікує позитивних змін аби не з екранів телевізорів, а у власному побуті відчути бодай якісь зміни на краще. Адже всі ми хочемо, щоб у нас були європейські дороги, якісне медичне обслуговування, не було постійних поборів у школах, свавілля чиновників. Центральна влада пішла на суттєву фінансову децентралізацію, аби органи влади на місцях мали більше повноважень для наповнення місцевих бюджетів і тим самим ефективніше виконували свої зобов’язання перед громадою.

У всьому світі основною статтею наповнення місцевих бюджетів є податок на нерухомість. Він є мірилом спільної відповідальності громади за стан справ на її території. Кожен несе свою частку відповідальності задля вирішення спільних проблем. У більшості країн існує диференційована шкала оподаткування, багаті платять більше, менш заможні - менше але і тим, і тим важливо, аби у їх громаді ефективно вирішувались суспільні проблеми. Так у Сполучених Штатах оподаткування залежить від оцінки вашої нерухомості, у кожному штаті вона різна але принцип такий. Якщо нерухомість вартістю наприклад менше 50 000 то вона не оподатковується, якщо до 100 000 то він мінімальний, а чим майно дорожче тим коефіцієнт збільшується. Таким чином кожна територія зацікавлена у проживанні на її землях багатих людей, адже вони підвищене джерело отримання доходів, а отже і гарантія соціальної стабільності в даній громаді.  

Чернівецькі депутати своїм рішення по оподаткуванню нерухомості довели, що їм глибоко начхати на вирішення суспільних проблем - головне для них самим нічого не платити в ході здійснення цього оподаткування. Неспроможні нічого запропонувати по залученню інвестицій та забезпечення умов для створення нових робочих місць, здійснення радикального реформування менеджменту міського управління і цим самим забезпечення ефективного розпорядження наявними коштами, вони вдалися просто до саботажу урядових рішень, аби у населення виникало ще більше напруження від відсутності будь-якого реформування та гальмування покращення побутових умов, вирішення безлічі нагальних соціальних та громадських проблем міста. Із таким позиціями цим людям не місце у представницькому органі, адже вони дбають лише про свої вузько-приватні інтереси.