Парадоксальна річ, майже півтора року лежав у сенаті закон про "пекельні" санкції проти московії та лише після смерті одного з його співавторів – сенатора Лінсі Грема йому дали рух та право на життя. Отож, необхідно було померти у 71 рік, аби його дітище таки отримало шанс на реалізацію. На пошанування цього політика зібралася значна кількість відомих урядових та політичних кіл. Був на поминальних заходах і наш президент, оскільки протягом десятиліть сенатор був безкорисливим адвокатом та лобістом інтересів нашої держави. Його останній візит перед смертю також був до Києва.
Не інакше як дух Грема сприяв тому, що як відзначають коментатори та політичні експерти, візит та зустрічі Зеленського до США були найуспішніші за минулий і теперішній рік.
Головне у них було не лише зміна тону та атмосфери, але і практична насиченість цього нетривалого візиту. Нам важлива не стільки годинна розмова із Трампом, бо цей персонаж відомий своїми вибриками та непрогнозованістю, а перш за все напрацювання сталих та продуктивних стосунків із однією з найвагоміших корпорацій США у галузі оборонного виробництва та головного виробника протиракетних систем, що вкрай необхідні нам для захисту неба. Бо мало балакати про надання ліцензії на виробництво ракет-перехоплювачів, важливіше здійснювати практичні кроки по реалізації цього проекту. Його важливість неможливо переоцінити, бо йдеться не стільки про нинішню ситуацію, як про нашу перспективу на найближчі роки у тому, що ми називаємо гарантії безпеки. Налагодження серійного виробництва, то не лише зміна статусу держави, а і наше входження до дуже вузького кола країн, що володітимуть цими передовими технологіями.
Окреме місце у візиті займає зустріч Зеленського із усім складом сенату. Адже саме за його присутності був проголосований виношуваний Гремом закон про суттєвий тиск не лише на росію, а на її головних союзників та покупців вуглеводнів. Так, він зазнав певних змін від первинного варіанту, але маслом каші не зіпсуєш, якщо до нього додатково внесли ще й Іран. Ми бачимо, які претензії та погрози лунають від нього у наш бік. Нам не варто надмірно панікувати, бо балістикою нас атакують вже не один рік, а наші далекобійні санкції мають вже такий радіус дії, що можуть суттєво "потурбувати" іранські порти на півдні Каспійського моря, чи не єдині доступні Ірану для контактів із московією через війну в Ормузській протоці.
Та, як завжди, нам не варто плескати у долоні та плекати ілюзії, що прийнятий закон лише поки що у сенаті, усе повирішує. Адже до його остаточного запровадження ще не простий шлях. Підтвердження у палаті представників конгресу, підписання президентом США, та терміни його запровадження, бо його фішкою є те, що саме Трамп визначає час та головних набувачів санкцій. Дуже вже йому подобається, коли все залежить особисто від нього. Але менше з тим, для нас головне, що крига скресла і процес пішов. За роки війни ми вже осягнули важливий фактор терпіння, тож і цього разу нам потрібно дочекатись його впливу та результату.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
