Наразі у світі дуже популярно захоплюватися різноманітними конспірологічними теоріями. Ми, як частина світу, також у цьому не пасемо задніх. Тож у суспільстві та ЗМІ, наче молоде вино, бродять різноманітні версії та гіпотези стосовно відставки уряду та перестановок у вищих ешелонах ЗСУ. Спробуємо активувати найбільш резонансні із тих, які привертають найбільше уваги. Однією із перших була та, що уряд відправляли у відставку лише для того аби зняти Михайла Федорова із посади міністра оборони. Начебто він почав різко набирати політичної ваги та популярності, що суперечить генеральні лінії партії. Існує версія, що Федорова знімали, аби таким чином спровокувати невдоволення ( картонні протести) та відсторонити головкома Сирського, який у силу свого віку та освіти стає гальмом для реформування війська. Найбільш далекоглядні та проникливі бачать всі ці події у спробі створити альтернативу Залужному і гарантувати певний розкол у опозиційному електораті. Адже на фоні різкого просідання популярності та рейтингів чинного гаранта перспективи майбутніх виборів не вельми зрозумілі та прогнозовані.
Оскільки широкий загал має надто малий доступ до всієї повноти інформації, то лише розвиток наступних подій дасть відповіді на питання, чи постать Федорова є лише спробою просунути троянського коня у "ворожий" табір, чи він потенційна опозиційна фігура.
Звичайно, ми переймаємось, аби ці стрімкі події були не лише політичними ігрищами та інтригами, а принесли реальну користь державі. У народі кажуть – коней на переправі не змінюють. Але ми перебуваємо у такій ситуації, коли намагання консервувати ситуацію може бути більшою загрозою, ніж ініціювання змін. Все дуже неоднозначно. Адже кожна відставка, то не лише спроба випустити пару із закипілого котла, але і можливість дати новий імпульс для просування позитивних змін. Пошук нових політичних технологій примушує шукати неординарні рішення. Нові винаходи часто досягаються методом спроб та помилок. Дослідник часто не знає, чого досягне у результаті бурхливої хімічної реакції – бажаний продукт, чи непотрібний осад. Хто не ризикує, той не п’є шампанське.
Найближчі тижні або місяці наглядно покажуть, чи стали ми сильнішими та просунемось вперед у методах ведення військових дій та розвитку нових технологій військового озброєння, чи відступимо на кілька кроків назад. З усього видається, що відкату не буде. Наш успіх може бути лише за іноваціями та швидкістю їх впровадження. Навіть флюгер Трампа зорієнтований на того, хто має переваги та перемагає. Тож чим ми будемо сильнішими, тим більш "рішучо-охочою" ставатиме Європа, за нею відбудеться переоцінка Китаю, а за ним і позиція глобального Півдня. Так влаштована людська натура, яка надає перевагу сильному. Якщо іти за Дарвіном, так відбувається природний відбір. Іншої альтернативи у нас нема.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
