Україну приймуть у НАТО почесним членом, але посмертно? Блог Ярослава Волощука

Нехай не видається це запитання надто песимістичним, але певна нотка розчарування від рішень саміту альянсу НАТО у Вільнюсі у більшості українців таки залишається. У московитського сатирика є байка про слона та Моську, якщо він її, звичайно, у когось не вкрав. Рашка у тій байці дуже прагне грати роль слона, але її потуги в Україні доводять, що все, на що вона може сподіватися – це на місце Моськи. Порівняймо не розміри країн, а економічну та військову потугу і всім стане зрозуміло, що сумарно військові потужності блоку НАТО технологічно та з оцінки сучасності зброї далеко перевищують московитські фейкові амбіції. Прикро, що сам альянс цього чи не розуміє, чи намірено закриває очі.

Не придуркуватий карлик має лякати світ своїми божевільними забаганками, а НАТО повинно висувати ультиматуми цьому маньяку у максимально жорсткій формі. Бо виглядає, наче нахаба зайшов до інтелігентної родини та у брутальній формі тероризує їх, а натомість замість отримати по пиці лише чує у відповідь запевнення, що вони проти нього нічого поганого на серці не тримають.



Якщо не помиляюсь, НАТО було створено для колективного протистояння колишнім імперським комуністичним задумам Радянського Союзу розпалити світову пролетарську революцію та встановити перемогу комуністичної ідеології в цілому світі. То коли, як не тепер, довести, що ці наміри були справжні, а не лише сподіваннями на те, що такого протистояння ніколи не станеться.

Якось вже надто невпевнено виглядає блок при всій його технологічно-військовій перевазі у дискусі із Путлером. Так, ніхто не хоче ядерного протистояння, але навіть звичною зброєю можна протягом доби, чи кількох діб знищити 80% військового потенціалу. Лише необхідно показати, якщо не самому придурку то його генералам справжню силу НАТО. Не можна постійно на кожен удар підставляти другу щоку. Треба колись та вдарити, якщо не по геніталіях, то бодай по загребущих руках. Ну не розуміє терорист номер один у світі мову дипломатії, різні реверанси та прогинання перед його сваволею. Годі вже зберігати його лице та лякатися розвалу імперії. Іншого шляху для миру в усьому світі окрім краху цього глиняного Колоса просто не існує. Не сюсюкати із бандитом, а виставляти йому все нові і нові червоні лінії. Не бути другим номером у цій грі лякалок, а самим давити на тирана та деспота гарантіями його фізичного знищення.

Так, українці безмежно вдячні Європі, альянсу за військову та економічну допомогу але не повинна лише одна Україна віддати все до останньої краплі крові за цінності та правила світового порядку.

Переконаний, що якби пілоти альянсу на сучасних літаках появилися у небі нашої держави, на все на що спромоглася б рашка – це вкотре висловити чергове потрясіння повітря страшилками про червоні лінії.

Замість слів про пекельні санкції на "витівки" типу вибуху на ЗАЕС мають бути проголошені чіткі кроки у відповідь. Зробив це – маєш конкретно таке і таке. Учудив іншу дурість маєш отаку відповідь в конкретні терміни та масштаби.

У мене передчуття, що якби нам сказали, що ми станемо членом НАТО до весни наступного року, московія оголосила б, що вона виконала всі цілі СВО і відійшла б на кордони 1991 року, як жест доброї волі. Бо дуже вже хочеться бути під парасолькою 5-ї статті альянсу, але не посмертно.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram