Коли «одружимося» з Європою? Блог Ярослава Волощука

Мабуть, багато погодяться зі мною, що ситуація із нашою інтеграцією до Європи дуже нагадує ту, коли молодий юнак дуже прагне весілля, але Європа, як вибаглива та аристократична пані, не поспішає, а виставляє певні умови. Більше ніж переконаний, що з її боку це цілком справедлива та природна вимога. Аби долучитися до старої шляхетної родини із багатотисячною історією, усталеними традиціями, моральними та демократичними цінностями мало лише мати пристрастне бажання, потрібно відповідати і певним критеріям нареченого.

Взагалі наша ситуація пояснюється тим, що за час існування незалежної України ми вперше обрали таку молоду владу. Тож молодечий максималізм та нетерплячка цілком природні для такого віку. Відсутність життєвого досвіду інколи не дозволяє реально оцінювати поточну ситуацію та видавати бажане за реальне. Втомлений старими політичним фейсами, які вже десятиліттями змінювалися без суттєвих змін у покращенні життя своїх громадян. Тож, коли людина із не системи задекларувала бажання ввійти у цю політичну обойму, багатьом це здалося мало не панацеєю аби перервати оцю десятилітню історію навішування нам локшини та постійного дерибану всього, що не роздеребанили попередники.



Але мало стати президентом потрібно контролювати парламент, формувати уряд і тут сталося те, що мало статися.

Створити на порожньому місці політичну силу це не махнути чарівною паличкою. Мені це нагадало притчу із Євангелії, в якій Христос розповідає, як господар став кликати друзів та запрошувати на своє весілля, але у кожного була своя поважна причина аби відмовити, тоді він наказав слугам іти на роздоріжжя, за міську браму та запросити всіх, кого побачать. Отож чому тут дивуватися, коли така братія опинилася на гостинах, то вона побажала скористатися ситуацією аби в першу чергу зайнятися покращенням свого матеріального добробуту. Надто багато різних та випадкових людей. Як стверджує народна мудрість – своя сорочка ближче до тіла. Тому принцип – спочатку кладемо на посаду, а потім подивимось, якщо не буде справлятись то знімемо. Не кожне крісло може за декілька місяців дати помітний результат. А декому дуже хочеться аби все було дуже швидко. Моя думка така, що у політиці повинна поєднуватися і молодість, і життєвий та професійний досвід.

Багатьох здивувало призначення спеціаліста із сексології на посаду головного дипломата у дуже не просту країну, як Болгарія , адже там столітні пієтетні стосунки до Московії. Нам кажуть у відповідь - нехай людина попрацює і якщо не буде результату, то замінимо. Із такими підходами чого ми дивуємось, що Європа та світ не поспішає давати нам танки, літаки, далекобійні ракети. Як можна давати все і одразу тим, які маючи власні ракетні розробки, за декілька років поставили Пакистану сотні непоганих танків, а самі замість того аби фінансувати та впроваджувати своє лише ходять та просять у інших. Тому порадив би нашій владі трохи приглушити свою нетерплячку та зосередитися на тій роботі, яка реально допомагає нашій країні стати справді гідним та бажаним нареченим для старої та вічно молодої Європи. Адже одруження це справа серйозна і тут не спрацює принцип, якщо не сподобається, то розлучимось.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram