Хоча наша народна приповідка стверджує – що сміття із хати не виносять, та ми зараз перебуваємо у такій ситуації, що і сміття того набралося сила силенна і винести та позбутися його нам просто життєво необхідно. Звичайно, що наша хата – то держава Україна. І сміття того у нас є на дуже багатьох рівнях. Воно отруйне і загрожує нашому комфортному проживанню.

Перший тип сміття - імперсько-колоніальний. Більше ніж чотири століття перебування у складі Російської імперії а потім Радянського Союзу десь у підсвідомості багатьох закріпило комплекс меншовартості, що от там у центрі щось дуже прогресивне та величне а ми тут провінція, малоросія, тож можемо споживати лише кришки із стола московитських бояр.

Другий тип сміття - духовний. Брехлива теза про якусь духовну єдність із московитською патріархією то є той опіум, який століттями вдурювали у голови вірних зомбуючи їх месіанством московії, слов’янською єдністю, особливістю та виокремішністю, особливим покликанням. Брехня на брехні щей і брехнею побиває. Викрадена та викуплена патріарша єдність із константинопольською патріархією взамін насаджена московитська – це той самий імперський хомут лише оздоблений кадилом та рясами.

Третій тип сміття – ідеологічний. Більше семи десятиліть вдовбування ленін – партія – комунізм - єдиний народ – особливий тип " гомо - совєтікус" то та отрута, яка ввійшла не лише у мозок, а, напевно, і у кров багатьох.

Тому абсолютно логічними та давно затребуваними є дії попередньої та особливо і нинішньої влади з тотального зачищення перерахованих мною типів сміття. Не місце на нашій землі монументам російській імператриці, генералам та полководцям і навіть культурним діячам. Бо ми надто мало знаємо світову культуру, а те що нам насаджували йшло із одним прицілом – показати зверхність та гегемонію. Тому перейменування вулиць, заміна бюстів та пам’ятних дощок то давно перезрілий етап самоочищення. У нас є власні герої, мистці та визначні діячі, тож немає ніякої потреби уславлювати гнобителів.

Можливо менш показовий але не менш шкідливий є тип – побутового сміття. Який вичистити буде ох як не просто. І тут напевно спрацює ота біблійна істина про сорок років блуканню по пустелі та смерті двох поколінь. Бо чим інакше можна пояснити такі факти. На вулиці Заводській і досі перед штрикою висить табличка " Видимость поезда ограничена " замість того аби писало " Огляд потягу обмежений". Роки вже не існує вулиці Моріса Тореза але люди вперто запитують у водія чи він нею проїзджає замість називати її Ярослава Мудрого. Це так набридло водіям, що навіть на табличках маршруту вони вказують Моріса Тореза. Таке саме із зупинкою Боженка замість називати її Шкільна. А на вулиці Сторожинецькій красується готельний комплекс "Арбат", скажіть що та московська вулиця має до Буковини? У нас є готель "Буковина", "Черемош" інші готелі, але навіщо нам Арбат? Хіба лише дратувати хлопців у формі, що їдуть на полігон, чи, можливо, дивувати іноземців, які проїздитимуть із КПП Красноїльськ, чого це після року повномасштабної війни і девяти років окупації Криму та Донбасу ми не спромоглися змінити таку одіозну вивіску?

Розумію, що потрібен час на очищення від всього того сміття, але до цього необхідно долучатися всім, а не сподіватися, що все має повирішувати влада. Як десь бачиш оте сміття, то будь добрий сигналізуй, повідомляй владу і вимагай від неє виконання своїх функцій по нашому спільному очищенню.