Демонтаж Ерефії, як єдиний шанс. Блог Ярослава Волощука

Усі в новорічну ніч мали чи не єдине бажання, аби 2023 рік став роком перемоги над московією. Думаю такого бажали не лише українці, але також й усі тверезо та гуманістично мислячі мешканці цивілізованого світу. Адже перед людською цивілізацією наростають безліч серйозних та глобальних викликів. Світові вірусні пандемії, танення льодовиків та різкі змінити клімату, через які виникають реальні проблеми голоду та міграції для мільйонів населення планети. А тут раптом до всіх цих непростих викликів найбільша за територією держава з одним із найбільших потенціалів ядерної зброї зірвала увесь світовий устрій реалізацією своїх імперських забаганок. Це неймовірний геморой для світового політикуму і він і досі не може повноцінно прийти до тями та виробити якусь єдину реалістичну позицію.

Та 30 років тому вже виникала подібна ситуація, коли почав розпадатися СРСР і світ також перебував у страсі, що із того виникне. Ми добре пам’ятаємо, як Буш-старший, президент США агітував у Верховній Раді нашої країни не виходити із тюрми народів, бо їм лячно, але нічого якось пережили. Правда, надто заспокоїлись та прогавили бажання очільника Ерефії заново відновити Радянський Союз.



На мою думку, колективний Захід повинен перейнятися не бажаннями не допустити розвалу російської федерації, а почати розробляти та втілювати цивілізований план по її демонтажу. Така позиція буде більш раціональною та врешт продуктивнішою для подальшого існування людської цивілізації. Нехай ця теза не виглядає надто пафосною, але існування Ерефії у її нинішньому стані – це постійна глобальна проблема. Давня книга Біблія стверджує, що першим було слово і воно було у Бога, і воно було Бог. Така вже властивість нашого матеріального світу, що матеріалізуватися може лише те, що попереднього проговорене та продумане. Отож, якщо не почнемо реально проговорювати схеми демонтажу цієї останньої кривавої імперії, то вона і далі існуватиме або якщо посиплеться, то зовсім не так, як нам би бажалося. Тому вироблення чітких варіантів демонтажу є вкрай важливими. Не переконаний, що омріяний Гітлером Третій рейх не був би реалізований, якби не чітка та сильна воля політиків антигітлерівської коаліції. Біда, що до неї на певному етапі входила не менш зловісна комуністична імперія. Так, тепер це не ідеологічна верхівка із утопічними ідеями комуністичного раю, а примітивна кримінальна зграя злочинців, що безпардонно грабує власне населення але їй цього мало і вона зазіхає на ресурси своїх найближчих сусідів. У мало кого є сумніви, що Путлер у разі успіху в Україні, обмежився б лише нею.

Які є потенційно привабливі схеми до цього демонтажу? Як архітектор за фахом наведу аналогію з демонтажем у будівництві. Спершу позбутися від штучних прибудов. Повернути захоплене майно їхнім справжнім власникам. Курили – японцям, Карелію – Фінляндії, Калінінград – під спільне управління Польщі, Литви та Німеччини, частину Сибіру, що межує з Китаєм – Китаю для відволікання його апетитів на Тайвань. Далі переходити до демонтажу навісних конструкцій - Московію потрібно ізолювати від морів - Балтійського, Чорного, Азовського та Каспійського. Україна та Казахстан повинні мати спільний кордон аби без проблем постачались вуглеводні із Середньої Азії до Європи, а головне – відрізане сполучення через Каспій із Іраном – ще одним світовим гемороєм. Таким чином і Кавказ нарешті позбудеться свого багатостолітнього поневолення, а планета отримає потужний розвиток агровиробництва.Адже, хто, як не українці можуть повноцінно реалізувати наповнення світових ринків зерном та іншою сільгосппродукцією.

Далі нарешті перейти до розбирання основних несучих конструкцій - багаті ресурси півночі та сходу мають належати їх корінним народам. Отож за різними версіями можна організувати від десятка до двох стабільних та миролюбних держав без імперських амбіцій і цим на десятиліття гарантувати світові енергетичну, продовольчу, ядерну безпеку.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram