Кожна людина інколи любить трохи прибрехати, чи дещо перебільшити. Такі вже люди. Та такої брехні, що виходить і уст глашатаїв кремля світ раніше не бачив. Мабуть важко віднайти у тих їх повсякденних брудних помиях бодай якийсь натяк на крихту правди. Вживають вони брехню не лише аби виправдати свої дії, але і всіляко очорнити усе та усіх, що оточує московію. Найбільш глобальна та цинічна їхня побрехенька – це те що тільки вони найбільш "благородна", "чесна" та "пухнаста" країна, яка оточена кривавими ворогами, що прагнуть її проковтнути. А вона така вже безкорислива, що одна усім у світі лише допомагає , але чомусь виявляється тільки найбільш жорстоким режимам – у Сирії, у М’янмі, Північній Кореї, а ще раніше багатьом кривавим режимам в Африці. Така їх допомога чомусь проявляється у ріках пролитої крові, зруйнованих містах, міграційних кризах.
У ситуації з Україною їх безмежна брехня набула небаченого масштабу. Вони визволяють нас від нацистів, рятують світ від біолабораторій, де українці спільно зі США вирощують то птахів, що переносять віруси та бактерії, то бойових комарів. Найкраща тактика злодія та бандита першому кричати – ловіть злодія, тож нею вони і послуговуються.
Чого варта їх нещодавня фантазія, що ми прагнемо розробити "брудну" бомбу аби використати її та звинуватити у цьому рашку. Навіть згадали при цьому наші Чернівці. Теж мені знайшли "потужний" центр ядерних технологій. Я, як колишній екскурсовод, знаю місто як своїх п’ять пальців. Тож із впевненістю можу сказати, що ракету могли б виробити хіба лише наші маланкарі із гуми чи пап’ємаше.
Остання їх карколомна побрехенька, це та, що начебто зерновози випускають морські підводні безпілотні апарати аби знищити їх клятий флот. Додайте до цього, що ми хочемо підірвати Запорізьку атомну електростанцію, а також шлюзи чи дамбу у Новій Каховці. Покійний мій батько колись казав, що лише маскаль може плювати в очі та казати, що то дощ іде.
Здається світ таки збагнув, що жодній інформації з Кремля вірити не можна. Але диву даєшся, наскільки безпорадні усі міжнародні структури, що не можуть вигнати того вбивцю та терориста із Радбезу ООН та ще десятка інших міжнародних інституцій. То намагаються зберегти йому лице, то посадити нас за стіл перемовин із цим маніяком. То може теперішня біда нас таки навчить, що за тебе ніхто не подбає, як сам за себе не подбаєш.
