Чого очікувати від кадрової рокіровки на Буковині. Блог Ярослава Волощука

У нашій країні триває "продумана" кадрова політика. Змінюються уряди, прокурори, очільники СБУ. Залишається незмінним лише одне – підбір нових кадрів, то є "страшна військова таємниця". Інколи він нагадує стару українську приказку про Омелька, що вигулькнув із конопель.
Економічна модель держави змінилася і тепер немає потреби, аби кожен керівник був потужним господарником, як у радянські часи.

Сучасний керівник - це, насамперед, модератор, який може зібрати команду енергійних, креативних та самостійних в своїх рішеннях керівників, що обирають єдиний напрямок руху. Та біда в тому, що у нашому випадку ніхто не переймається визначенням та формуванням візії того руху. Змінюються прізвища, приходять нові команди, а нам так і невідомо, куди вони нас ведуть та чого хочуть досягти.



Спробуємо оцінити нашу буковинську кадрову рокіровку. У чому був головний недолік попереднього губернатора? Неспроможність якісно комунікувати з громадянським суспільством, бізнесовими, науковими та культурними елітами. Якщо у людини простежується самозакоханість у себе на посаді, то ефективного керівництва очікувати не варто. Отож гасло ЗЕ, що кухарка буде управляти державою для нас не новина - ми це вже мали за компартії, коли за популістськими гаслами номенклатура дбала більше про себе. Якщо ж самозакоханістю хворіють нагорі, то відповідно і на нижні щаблі обирають за аналогічним принципом. До чого це призводить ми бачимо: війна та помилки, за які доводиться платити дорогою ціною.

Що можемо очікувати від нового очільника краю? Поживемо – побачимо. Якщо він обере той самий стиль, що і попередник, то і його за рік-півтора змінять. Хтось, хто його привів, повирішує свої питання і йому знайдуть заміну. Якщо ж буде мета та команда, спроможна її досягати, то принаймні ця людина зможе залишитися у політиці, або місцевій, або навіть національній.

Та все ж в ідеалі губернаторів повинні обирати люди на загальний виборах. Оцініть та порівняйте ситуацію із відставкою Бориса Джонсона. Відразу в парламенті правляча партія шляхом рейтингу залишила з восьми претендентів лише двох, які впродовж майже двох місяців із своїми програмами об’їздять усю країну, аби залучитися підтримкою партійців на місцях. От, що значить держава із давніми демократичним та парламентськими традиціями. Хто і коли, щось подібне бачив у нас? Традиція з призначенням князьків на уділи – це не шлях до Європи. Повинна бути конкуренція ідей, команд, пропозицій по здійсненню своїх обіцянок і головне – останнє слово за людьми, що обирають.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram