Вже тисячоліттями у світі панує істина – розділяй та володарюй. Останні десятиліття московія витратила неймовірні зусилля, кошти, ресурси, тисячі фейків, сотні прихованих та не дуже агентів аби розділити Євросоюз та його головну безпекову гарантію - НАТО. Виглядало все так, що це їм успішно вдається. Постійне розхитування Європи то міграційними кризами, то прихованими і неприхованими залякуваннями ядерною зброєю, газовою трубою, дутою могутністю своєї армії, постійно стрясали і так дуже вже неоднорідну Європу. Адже поки її молоді учасники із жахом згадували свій власний досвід перебування під впливом кремля, інші спокійно будували із ним бізнес та заробляли мільярди, не гребуючи навіть тим, що військовими технологіями підсилювали його агресивні амбіції.

Світ цинічний, допоки це не торкнеться його власних інтересів, то він не завжди готовий прислухатися до здорового глузду. Всі сприймали погрози московії, як понти та браваду, аж допоки вона не почала агресію. Ні розшматування Грузії у 2008, ні України у 2014 не переконали європейських політиків, що Путлер не жартує із заявами про відновлення СРСР та новий поділ Європи на сфери впливу. І якби йому вдалася спроба бліцкригу в Україні, то Європа вкотре обмежилась би заявами про стурбованість та якимись санкціями. Лише неймовірна жорстокість та звірства "другої" армії світу почали будити сплячу Європу. Вони повірили, що фрази " можем повторіть", то не порожні балачки, а їх заповітна мрія. Професіоналізм та мужність нашого війська здається таки присоромив багатьох європейських політиків і показав, що не така вже вона та "друга" армія світу і потужна.



Чотири місяці війни у центрі Європи змусили НАТО прийти до єдино вірного та логічного рішення, що саме московія і є найбільшою та найзухвалішою загрозою не лише Європі, а й усьому світовому порядку. Краще пізно ніж ніколи, але країни НАТО збагнули, що нова світова війна це не утопія, а цілком ймовірна реальність. Отож і часу на розкачку немає. Тому і прийняті були на мадридському форумі НАТО і плани про збільшення військових бюджетів майже у десять разів, і чисельність сил оперативного реагування, і термінове запрошення Швеції та Фінляндії, що різко відмовились від свого нейтралітету. Здається, Європа повертається від власних ілюзій до реальності. Так, вона поки що сама не хоче втягуватись у це відкрите протистояння, але почала розуміти, що може цього і не уникнути. Адже,захлинувшись спротивом в Україні, кремлівці можуть спробувати досягти маленької перемоги на меншій території. Війна із Литвою, Естонією чи навіть Польшею – це вже не плід хворобливої уяви, а реалістична перспектива. Адже війна з Україною це також чисте божевілля, але нічого не завадити московським упирям його продовжити вже на інших теренах.

НАТО оборонний союз, тому ми і не побачили на його саміті відвертих та масштабних зобов’язань військової підтримки нашій державі. Та ми побачили головне: сподівання кремля на швидкий похорон НАТО аж ніяк не виправдалися. НАТО не лише не ослабло, а навпаки зміцніло. Тож після нашої перемоги воно зміцніє ще більше, якщо ми станемо його вагомою частиною.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram