Покарання, покаяння, прощення… Блог Ярослава Волощука

Покарання, покаяння, прощення, примирення – у викладі цих слів є певна логіка. Те, що сталося на католицькому хресному ході у Страсну п’ятницю у Ватикані в Римі не лише дивує, а викликає сум’яття. Адже апостольський престол відкинув три попередні передумови та запропонував одразу перейти до примирення. Як кажуть у нашому народі, поставив воза перед кобилою. Тобто, спільно дали нести хрест двом емігранткам - українці та росіянці, що вже понад десяток років проживають в Італії.

Який "благородний" заклик до примирення. Але дуже легко бути таким пацифістом, сидячи на апостольському престолі у далекому від вибухів та ракетних обстрілів Ватикані. Хотілося би побачити цей пацифізм у Маріуполі, Харкові, чи Херсоні. Чому би Папі не відвідати ці міста під час активної фази бойових дій? Нехай це буде моя крамольна думка, та видається мені, що Папі час подумати про заслужений відпочинок. Коли ти вже не спроможний адекватно оцінювати ситуацію, то варто передати своє правління більш молодому. Адже його попередник блаженний Бенедикт наважився подати у відставку, відчуваючи, що вже не спроможний повноцінно виконувати свої святі зобов’язання. Тож і отцю Франциску не варто засиджуватись до останньої межі. У католицькій церкві є дуже багато проблем, що потребують нагального вирішення. Тисячі випадків розбещення неповнолітніх хлопчиків священиками, гомосексуалізм поміж отців тощо. І все перераховане не у середньовіччі, а в наші дні. Тож проблем, над якими потрібно працювати, достатньо. Тут також, окрім визнання, потрібні покарання та покаяння.

Не знаю, чи є де у світі християнська церква у якій би не було ікони, на якій архістратиг Михаїл простромлює дракона списом до землі. Так, Ісус проповідує любов, але перш за все він прийшов у цей світ аби здолати Сатану. Таким дияволом у наш час виступає Путін та його народ, що продовжує підтримувати свого очільника. Тож допоки не буде подоланий цей змій, про жодне примирення не йдеться. Та і не зустрічав я ніде і ніколи такої ікони, де би Бог та Сатана сиділи в обнімку.

Мені видається, що папі Франціску потрібно визначитись на чийому він боці – чи на стороні Церкви і Світла чи на стороні Темряви?