Путлер – загроза світу. Блог Ярослава Волощука

Ситуація навколо України змінюється навіть не по днях а по годинах. Мова піде не лише про ситуацію на фронтах, а про світове сприйняття ситуації. Після 2014 року багато європейських держав сприймали її, як громадянську війну та внутрішню проблему. Нині, після відкритої агресії, ще якийсь час сприймали ситуацію, лише як військовий конфлікт між Росією та Україною та після відкритих погроз Путлера можливістю застосувати ядерну зброю все більше світових політиків та пересічних громадян більшості цивілізованого світу розуміють, що це все вже переростає у глобальну планетарну кризу. Людська цивілізація постала перед неочікуваною загрозою, яка після карибської кризи
вдруге виявила небезпеку існуванню людської цивілізації. Світ живе у абсолютно нових реаліях, коли один божевільний помахуючи нуклеарною
дубиною намагається шантажувати решту світу. Отож, як світ прореагує на ці нові обставини – погодитися і далі жити під цим шантажем, чи все ж об’єднатися та спільним фронтом спробувати раз і назавжди вирішити цю проблему. Світ прокидається і намагається максимально мобілізуватися поки що лише на надання економічної, дипломатичної, гуманітарної та військової допомоги. Ніхто не може передбачити, що відбудеться за декілька годин.

Але ми всі разом спільними зусиллями повинні формувати ту світову політику, яка повинна постати після падіння Росії, як останньої імперії – світової тюрми народів. Успіх цього залежить від того, чи буде це протистояння відбуватися лише на одному фронті, а саме у нас, на нашій землі, чи цих фронтів буде безліч. Ті, хто слідкують за телевізійними новинами знають про такі топ новини – як роми вкрали у московитів танк, грузинські моряки доступно пояснили російським військовим на їх прохання заправити їх корабель – брати весла і гребти на х…й, відома хакерська група " Анонімус " просто робить дива і обіцяє спустошити російські платіжні картки і всі гроші перерахувати на потреби
ЗСУ. На мою думку цим хлопцям варто дати звання героїв України. Ми перебуваємо в унікальній ситуації, коли Молдова може повернути собі
контроль над Придністров’ям, Грузія – Абхазію та Осетію, Японія – Курили, Фінляндія – Карелію і цей перелік можна продовжувати безкінечно.
Ми вже маємо формування міжнародного військового легіону, вперше в історіє ЄС виділило кошти ( 500 млн ) на придбання летальної зброї, нам обіцяють посилення наших військово - повітряних сил. Військову допомогу надають навіть невеликі країни, які географічно лежать здавалося б на іншому кінці світу.

Фінансові санкції вже дають свій ефект. Додаймо до цього закриття неба для російських авіаліній, починають закривати морські порти. Зашморг на шиї путлерівського режиму все міцніше перекриває кисень для його економіки. Але не час впадати у ейфорію нашої майбутньої перемоги, бо колос на глиняних ногах при своєму падінні може наробити ще великої шкоди.

Стосовно перемовин із агресором, то на мою думку їх необхідно переводити із формату двосторонніх у міжнародні. Світові мало припинити військове протистояння, він повинен наголошувати на формування нового світопорядку.

Розмовляти із нинішнім російським режимом немає ніякого сенсу, оскільки вони військові злочинці та постануть перед міжнародним трибуналом,
перемовини можуть вестися лише із потенційною новою владою. Світ може полегшено видихнути лише тоді, коли Росія стане без ядерною державою, із обмеженнями у військових потужностях, як це було після другої світової війни із Німеччиною та Японією. На судовій лаві разом повинні опинитись окрім Путлера та його оточення, Лукашенко, Янукович, Асад та інші менші диктатори та їх приспішники.