Чому бути, того не минути. Блог Ярослава Волощука

Останній тиждень минув під активним розкручуванням теми, чи нападе Путін на Україну з вторгненням на всіх трьох напрямках – з півночі, сходу та півдня? Відповідь на це запитання не дадуть жодні експерти чи телевізійні ток-шоу, бо відомо це лише самому Путіну та його найближчому оточенню. Але як нам поводитися: панікувати та кричати "усе пропало" чи проявляти неймовірний спокій? Тож висловлю декілька припущень. Найкращим висловом до цієї ситуації може бути всім відома фраза: "Хочеш миру – готуйся до війни". Деякі проросійські експерти стверджують, що не варто дратувати Путіна новим сучасним озброєнням від країн НАТО чи інших союзників. Така позиція – повна нісенітниця з тієї причини, що у 2014 році ми не мали ніяких поставок та були слабкими і це стало основним фактором того, що Росія на нас напала.

В ідеалі ж, якби у нас була високопрофесійна влада, то ми мали б тихо спокійно працювати на таких основних напрямках. На міжнародному – посилювати та розширювати співпрацю з антипутінською коаліцією, залучаючи до неї нових учасників. Оскільки мало кому Росія зробила щось добре, тому відкритих чи прихованих недоброзичливців у неї дуже багато. Тут доречна і ісламська солідарність із покривдженими кримськими татарами. Не випадково Москва так заверещала, коли на конгресі тюркських народів була засвічена карта тюркського світу, що простягається від Туреччини через усію Середню Азію аж до Північного Льодовитого океану через Якутію.

Також ми завжди повинні підтримувати Японію у її правах на Курильські острови. Не варто ігнорувати й ображену Фінляндію, в якої була анексована частина територій після Другої світової війни.

На внутрішньому секторі потрібно не безконтрольно вивозити зерно за кордон, а формувати потужні запаси продовольства до стратегічного резерву. Спокійно та без галасу формувати регіональні запаси зброї для територіальної оборони, готуватись до мобілізації резервістів та добровольців.

Не варто також скидати з уваги ефективну диверсійну роботу на теренах окупанта. Російська безалаберність, нехлюйство – чудові умови для низки аварій на важливих стратегічних об’єктах, особливо на військових складах. Адже ми всі добре розуміємо, що низка вибухів на наших військових складах, як і в Чехії чи Болгарії були організовані агентурою Кремля.

Тож не будьмо самовпевнені, а готуймося.