Не кажи гоп... Блог Ярослава Волощука

Ох і полюбляють наші політики похвалитися тим, чого ще немає. Скільки вже разів обпікся наш гарант, оголошуючи різного роду достойні та позитивні справи, але так вже траплялося, що із тих благих пропозицій виходив великий пшик. Але ж недарма у народі побутує така давня приказка: "Не кажи – гоп, доки не перескочиш". Здавалось би, така просто формула – спочатку зроби хорошу справу, а потім уже можеш і похвалитися. А краще – взагалі не хвалитися, нехай тебе похвалять інші. Страшна біда наших політиків на всіх рівнях – хвалитися саме тим, чого вони собі напланували, а не тим, що реально здійснили.

Але така болячка наших політиків, може, і не прогресувала б, якби ми самі цьому і не сприяли. Дуже вже нам подобається, коли на вушко шепочуть саме те, що ми прагнемо почути. То ми хочемо побачити "нові обличчя", які ще нічим позитивним у житті себе не підтвердили. То подобається нам вважати, що керування державою – то така собі напівкомічна розвага: головне, аби було прикольно і смішно. Так, звичайно, без почуття гумору не проживеш, бо не лише юні політики, але і "динозаври" нашого політичного бомонду стільки вже нас обдурювали, що ми давно повинні були у них розчаруватись, але ми й досі віддано за них голосуємо та обираємо.

Так, у нас є дуже відома пані, яка нещодавно змінила своє обличчя, що вміє так солодко захищати на словах наші права, але, на превеликий жаль, на справах то ніяк не позначається. Але має, має вона свій залізний електорат, який стабільно проводить її силу до парламенту. Щоправда, в нас у Чернівцях сталася прикра подія, що багатьох із багаторічних "бойових" побратимів із її команди не обрали до міської ради. І наче досвідчені були хлопаки, і працювали активно, але не склалося.

Тож треба зауважити, що наша міська рада доволі потужно оновилася, і нам лише залишається чекати, аби представники нової команди таки зуміли з'ясувати, чим вони повинні займатися. Скільки на це їм знадобиться часу, покаже тільки час. Гаранту для розчарування людей вистачило неповних два роки. Поживемо і побачимо, скільки знадобиться нам часу, аби гідно оцінити професійні спроможності нових обранців? Головне, аби і вони не казали гоп, доки не перескочать.