Наче і не дуже помітно, але Україна малюсінькими крочками таки дрейфує до Рашки. Дещо заспокоєні прийнятими до Конституції поправками про невідворотність курсу на Євросоюз та НАТО виборці західних та центральних областей вірили у закінчення епохи бідності, високі зарплати вчителям та медикам, ділові якості "нових облич". Та сталося не так, як гадалося. Спробуємо прояснити, що спонукає президента іти на повідку у царя-батюшки?
Найпростіше – це політична недосвідченість та молодеча наївність. От побачив він в очах Путіна бажання миру, а у нього також головним гаслом кампанії був саме мир. Щоправда, не знав, що здебільшого у війнах є переможець та переможений. Отож намагання та сподівання домовитись із царем Раші є ніщо інше, як капітуляція. Чому? Тому що відокремлення питання Донбасу і Криму – це однозначне підтвердження останнього, як російської території. А інтеграція ОРДЛО із знищеною інфраструктурою, зомбованим населенням, амністією злочинців та терористів, подвійним громадянством жителів – це бомба сповільненої дії для України. У таких умовах говорити про подальшу інтеграцію України до ЄС та НАТО – то відверто брехати.
Як би мав діяти досвідчений політик? У міжнародних судах доводити агресивну природу Росії. Ось почався процес щодо збиття авіарейсу МН-17, там випливуть такі факти, що Росію чекатимуть нові жорсткіші санкції.
Версія друга. Чи не був ЗЕ проєктом Москви? Тож лише час покаже, чи не було у нашому випадку її прихованого спонсорства на виборах. Адже, хто мав справу із виборами, добре знає, яких шалених коштів вони потребують.
То що ж нам тепер робити? Посипати голову попелом? Збирати новий майдан? Може простіше почати збирати підписи за відставку. Нехай собі ЗЕ буде президентом у ОРДЛО – для його політичного досвіду цієї території достатньо. От побудує там воєнний комунізм, чи що вони там будують, а ми порадіємо за нього та його партію "слуг народу", яка гуртом переселиться до тих чудових керівників, із якими вони збираються налагоджувати діалог. Нехай там між собою і домовляються. За свій рахунок, а не за наш і не за України.
